100-річчя юннатівського руху
З історії юннатівського руху на Приоріллі
Засновником юннатівського руху на Приоріллі (Царичанськкий район) є заслужений вчитель України, старожил с. Бабайківка Нездійминога Михайло Савович, нині покійний. За період з 1950 по 1980 років Михайло Савович, очолюючи роботу районного методоб’єднання вчителів біології і хімії, активно пропагандував дослідницьку роботу, виховав цілий ряд вчителів біології , які продовжили його справу.
Царичанська районна станція юних натуралістів була заснована в 1988 році. Ініціаторами створення були тодішній завідуючий райво Царичанського району - заслужений вчитель України Шрамко Віленін Федорович та директор Китайгородської середньої школи Орел Анатолій Ггригорович. На базі саме його школи, вперше в Дніпропетровській області в сільській місцевості і було створено станцію юних натуралістів. На станції працювали гуртки загально біологічного, екологічного, сільськогосподарського напрямку, прикладної творчості.
Першим директором Царичанської СЮН була призначена Цимбал Людмила Петрівна, яка працювала на цій посаді з 1988 – 1993 р.р. Вона зібрала навколо себе колектив однодумців – відданих юннатівській справі людей.
З 1993 по 2002 роки Царичанську СЮН очолював Мартинець Олександр Євгенович, якому вдалося у 1995 році, не зважаючи на скорочення фінансування, зберегти заклад та особовий склад педагогічних кадрів. В цей період на СЮН плідно працював гурток “Різьба по дереву” під керівництвом Горобця Віктора Олексійовича.
Юні різьбярі (Писанець Андрій, Білокінь Сергій, Продан Олександр ) взяли участь у Всеукраїнській виставці юних майстрів народних ремесел, яка проводилася на базі Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді в м. Києві. Висавку відвідав чинний в той час Президент України Леонід Данилович Кучма, який особисто подякував юних царичанських різьб’ярів за прекрасні роботи.
В 2002 році під керівництвом та підтримкою районного відділу освіти, з призначенням директором СЮН Журавля Владислава Євгеновича та методистом Тарасенко Людмили Володимирівни Царичанська СЮН набрала нових обертів в юннатівській роботі. Гуртківці закладу були активними учасниками і переможцями обласних та всеукраїнських змагань, конкурсів, акцій.
У 2009 за підтимки та допомоги директора Дніпропетровського обласного еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді Педана Юрія Федоровича заклад вкотре вдалося зберегти від закриття.
За двадцять дев'ять років роботи Царичанська станція юннатів пройшла нелегкий шлях становлення. Були часи, коли керівники працювали з неповним навантаженням, а діти мерзли в неопалених приміщеннях. Та, не зважаючи на це, Царичанська СЮН завжди була основним осередком у справі екологічної освіти та виховання, залучала школи району до участі в природоохоронних заходах, дослідницькій роботі.
В процесі децентралізації Царичанського району комунальний позашкільний навчальний заклад “Станція юних натуралістів” Царичанської селищної ради № 552-24/VII від 21 червня 2017 року був ліквідований, але педагогічний колектив СЮН на чолі з директором Журавлем В.Є. став основою для функціонування філії “Шафран”, що була створена за ініціативи та сприяння Педана Юрія Федоровича на базі Могилівської об’єднаної територіальної громади в 2018 році. Філія стала профільним структурним підрозділом обласного еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді.
Сьогодні філія “Шафран” ефективно працює в руслі сталого розвитку, на засадах соціального партнерства в Ляшківській, Могилівській, Китайгородській та Царичанській сільських територіальних громадах, охоплюючи екологічною освітою понад 200 вихованців.
Колективом філії було відновлено співпрацю з Могилівським лісництвом та місцевими мисливськими господарствами, активізована робота по залученню вихованців до природоохоронних конкурсів та акцій, ведеться ефективна еколого-просвітницька діяльність з метою збереження біологічного різноманіття та відновлення цінних природних об’єктів Приорільського краю.
Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1pu6gCq-knx87Z3J0ZFfrTYHBXD-aNluq?usp=sharing
Вікторія Анатоліївна Полога,
методист філії “Шафран”
Спогади Лідії Сергіївни Мацак про юннатівський рух 50-60 років минулого століття в Бабайківській школі Царичанського району.
Навчання у Бабайківській середній школі було цікавим, веселим та насичене подіями, змістом і результатами. Є що згадати і мені, так як в школі була активісткою, очолювала раду дружини, була членом бюро райкому комсомолу.
Запам’ятався мені юннатівський рух, який на той час був плідним, активним. Шкільні навчально-дослідні ділянки були завжди зразковими. Під керівництвом учителя біології Михайла Савича Нездійминоги проводились різноманітні досліди. Я вирощувала картоплю. Тема досліду “Вплив строків підживлення на урожай картоплі”. Було дві окремих ділянки, одна з них контрольна, друга – дослідна. Всі спостереження велись у щоденниках. Я виконала три підживлення. Перше - при підгортанні в ґрунт вносилася сечовина (три столові ложки на відро води). Друге підживлення – на початку цвітіння, кущі картоплі проливались золою (0,5 кг на відро води). Третє підживлення - в кінці цвітіння полив розчином мінеральних добрив “Суперфосфат” (4 столові ложки на відро води). При зборі врожаю зробила висновки, що на контрольній ділянці врожай був менший вдвічі, ніж на дослідній ділянці.
Часто вчителі нас водили на екскурсії у ліс, у поле, на галявини. Проводили фенологічні спостереження, розповідали про рослини, особливо про лікарські. Кожного разу ми приносили якусь рослинку і висаджували на ділянках. Так і з’явився відділ лікарських рослин. Там росли ромашка лікарська, мати-й-мачуха, медунка запашна, подорожник звичайний та ланцетолистий.
Доглядали навчально-дослідні ділянки самі учні – юннати. Влітку щовівторка приходили всі учні, прополювали свої ділянки, записували спостереження у щоденник.
Навчаючись у 9 та 10 класах, я доглядала у саду 2 дерева. Це були яблуні. Потрібно було обкопувати дерева та знищувати бур’яни. Яблуні сорту « Симиренка» гарно приживалися у нашому шкільному саду. В однієї яблуні така крона була розложиста, що доводилось обкопувати дерево в діаметрі до 10 метрів. У саду під керівництвом учителя Куземи Семена Івановича теж проводились досліди. Наприклад, я досліджувала вплив чеканки на щорічне плодоношення. Завдяки цьому досліду сад родив щорічно. Врожай збирали теж самі учні, але дуже обережно: не дай Бог, яблуко стукне об відро… Потім ми кожне яблуко обмотували в папір і складали в ящики на зберігання. А потім, на Новий рік, в подарунки клали і яблука, вирощені юннатами. Які ж вони були солодкі!
Навесні юннати закладали парник, дотримуючись всіх агротехнічних правил. Висівали насіння овочів, в основному капусту і помідори. Догляд був щоденний. Потрібно було в сім годин ранку відкрити парник, вирвати бур’ян, вчасно підживити. У школі були коні, то добрива вистачало. А ввечері треба було прийти полити рослини та закрити парник. Вирощену власними зусиллями розсаду ми могли кілька десятків взяти додому, частину висаджували на ділянках, а лишок навіть продавали.
Вся ця робота проводилась непримусово, а за покликом душі!
Примітка. Лідія Сергіївна Мацак – ветеран педагогічної праці, віддала 47 років вчительській справі, відмінник освіти України, вчитель-методист, голова Бабайківської первинної ветеранської організації, керівник клубу за інтересами “Надвечір’я”. Її юннатівська історія продовжується і зараз, адже природа і квіти є невід’ємною частинкою душі нашої оповідачки. Саме Лідія Сергіївна, колишній директор школи, надихнула місцевих школярів та вчительський колектив створити в селі свій молодіжний сквер, свою територію спілкування, а по суті - нове лице села. За підтримки громадської організації “Європейське покоління” сквер поповнився у 2018 році берізками, квітами та кущами, за якими завзято доглядає учнівська молодь.
Сапай Наталія Іванівна,
вчитель біології Бабайківського ліцею
Царичанської селищної ради
Історія
Могилівського учнівського лісництва
До 100 річчя Юннатівського руху
Учнівське лісництво - традиційна та дієва форма залучення учнівської молоді до охорони природи. Участь у роботі юних лісівників виховує дбайливе ставлення до природи, розширює і поглиблює знання у галузі природничих наук, дає практичні уміння та навички ведення роботи у лісовому господарстві.
Ліс - чудова скарбниця природи нашого краю, чудовий підручник, який створила сама природа. Село Могилів розташоване в мальовничому куточку Приорілля. Над створенням зеленого золота краю довгі роки трудяться лісівники Царичанського лісництва (нині філія “Петриківське лісове господарство” державного підприємства “Ліси України” східного лісового офісу). Природні байрачні та заплавні ліси, рукотворні соснові і дубові насадження Приорілля - окраса нашого краю.
Засновником шкільного лісництва став вчитель біології та географії Могилівської середньої школи Вівташ Олексій Панасович та педагогічний колектив школи, де він працював.
Учнівське лісництво створене у 1970 році на базі Царичанського лісництва з спеціалістами якого співпрацювали не одне покоління педагогів та учнів Могилівського ліцею ім. І.М. Шишканя. До складу лісництва входили учні 6-10-х класів, роботою в лісництві були охоплені 70% усіх учнів школи. За юними лісівниками було закріплено 20 га лісу та 2 га лісового розсадника. Роботою Могилівського учнівського лісництва керувала рада лісництва, до складу якої входив лісничий Царичанського лісництва, директор школи, вчитель біології та юний лісничий.
Для кращого вивчення теоретичних основ лісознавства та проведення практичних робіт на базі Царичанського лісництва був створений навчальний клас лісівників, де проводилися заняття для юних лісівників. На території закріпленого лісу юні лісівники вивчали рослинний і тваринний світ екосистеми лісу, проводили фенологічні спостереження, опікувалися охороною лісів від шкідників і пожеж. Юні лісівники були надійними помічниками дорослих лісівників: збирали цвіт і плоди лікарських рослин, заготовлювали корм і підгодовували птахів і тварин взимку, виготовляли годівнички і будиночки для птахів. Важливою місією юних лісівників був обхід ділянок 20 га закріпленого лісу, де стежили за чистотою та приймали участь в прибиранні лісу, виявляли хвороби та шкідників лісу, а в посушливі періоди слідкували за пожежонебезпекою лісу.
Значних успіхів у розвитку Могилівського шкільного лісництва було досягнуто, коли роботу з дітьми очолила вчитель біології Назаренко Тамара Володимирівна. З 1987 по 2017 роки учні стали учасниками багатьох природоохоронних операцій “Пролісок”, “Конвалія”, “Тюльпан”, “Каштан”, “Майбутнє лісу у твоїх руках”; обласних та всеукраїнських акціях: “Ліси для нащадків”, “Дерево життя”, “Посади дерево”, “Парки – легені міст і сіл”, “Новорічна композиція”, “Мій рідний край, моя земля”, “Смітник”, “Первоцвіт”, ”Відтворимо ліси для майбутнього”.
Члени учнівського лісництва довгі роки були учасниками агітбригади “Біловідчанка”, приймали участь в природоохоронних акціях, конкурсах, веломарафонах, проводили роботу з екологічної просвіти дітей і дорослих села Могилів і сіл Царичанського району. В шкільному лісництві діти навчались не тільки любити природу, а й думати про майбутнє нашого краю, його зеленого багатства і про збереження краси і природних ресурсів.
У шкільному лісництві діяли загони лісових дозорців, які разом з лісівниками охороняли зелені насадження від пошкоджень та витоптувань, стежили, щоб в лісі не смітили, не залишали вогнища, охороняли ліс від пожеж, організовували трудові десанти по прибиранню сміття та сухостою в лісі та на прибережних смугах річки Оріль та озера Біловід, упорядковували лісосмуги поблизу автомагістралі та іншою практичною роботою по збереженню довкілля.
З метою охорони і відновлення лікарських рослин лісу в 1994 році на базі Царичанського лісництва створено заказник лікарських рослин площею 1 га. На території заказника виявлено 20 видів лікарських рослин, із них 8 -первоцвіти, що занесені до Червоної книги України і потребують охорони.
З 1993 року у шкільному лісництві працювали два гуртки: “Юний лісівник” та “Юні друзі природи”. У весняно-літній період гуртківці доглядали за сіянцями сосни звичайної, сосни кримської, клена гостролистого, які вирощували для штучного лісорозведення, проводять пізнавальні та наукові дослідження.
Участь дітей у діяльності шкільного лісництва впливає на вибір ними професії, бо у школі є багаторічний досвід дружби з лісом і свої традиції. Багато випускників Могилівського учнівського лісництва реалізували себе у лісовому господарстві. Великий вклад в роботу шкільного лісництва внесли Манько Олександр Іванович, який довгі роки був лісничим Царичанського лісництва та згодом очолював Дніпродзержинський лісгосп, та його син - Манько Ярослав. Династію лісівників Манько продовжив і син Ярослава Олександровича - Владислав. Ще одна династія лісівників Царичанського лісництва – династія Козачка Івана Максимовича, який близько 40 років працює в лісництві, продовжив син Дмитро, який працював після отримання професії лісівника в Чугуєві.
У 2001 році учнівське лісництво Могилівської школи нагороджене почесною грамотою Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Міністерства освіти і науки України за здобуте І місце у Всеукраїнському зльоті учнівських лісництв. На Всеукраїнській виставці вихованка гуртка юних лісівників, Погоріла Людмила, представила буклет “Робота Могилівського лісництва”, щоденники спостережень дослідницьких робіт та яскравий фотоальбом.
У 2002 році конкурсна робота Погорілої Людмили в рамках Всеукраїнського конкурсу “Парки – легені міст і сіл” відмічена Грамотами Дніпропетровської держадміністрації та комунального закладу освіти “Обласний еколого-натуралістичний центр дітей та учнівської молоді” (далі КЗО “ОЕНЦДУМ”). Робота Могилівського учнівського лісництва була відзначена грамотами КЗО “ОЕНЦДУМ” у 2003, 2004, 2008 роках в рамках обласного етапу Всеукраїнського зльоту учнівських лісництв.
Важливе місце у роботі шкільного лісництва належить дослідницько-експериментальній роботі, спрямованій на вивчення видових особливостей різних порід дерев, які використовуються в лісовому господарстві, визначення найбільш пристосованих деревних рослин для умов степового Приорілля.
З 2005 року юні лісівники працювали над темою: “Визначення забрудненості атмосфери за станом приросту дерев (сосни звичайної) за останні роки в різних екологічних умовах”. Члени шкільного лісництва в цей період активно приймали участь в операції “Жолудь”, в акціях “Дерево життя”, “Первоцвіти Дніпропетровщини” та інших. За результатами роботи гуртківці неодноразово посідали призові місця на обласному зльоті юних натуралістів в напрямку “Дослідницька робота в галузі сільського та лісового господарства” та на Всеукраїнських масових природоохоронних заходах.
Відновило свою роботу учнівське лісництво на базі філії КЗО “ОЕНЦДУМ” “Шафран” (далі Філія КЗО “ОЕНЦДУМ” “Шафран”) та Могилівського ліцею ім. І.М. Шишканя у 2018 році. Очолила учнівське лісництво керівник гуртка Філії КЗО “ОЕНЦДУМ” “Шафран” Ніколаєнкова Ольга Віталіївна. Наставники учнівського лісництва - лісничий Курило Василь Леонідович та лісівники господарства - допомагають в організації роботи учнівського лісництва, проводять з вихованцями практичні роботи на території лісового розсадника, допомагають вихованцям у виборі майбутньої професії. Дослідницька робота проводиться на площі 0,2 га лісового розсадника відведеного учнівському лісництву, де вирощується посадковий матеріал – сосна і дуб звичайні, ялівець козацький, самшит вічнозелений, одночасно закладаються досліди та ведеться спостереження.
За цей період юннати неодноразово ставали призерами всеукраїнських і обласних конкурсів: “Ліси для нащадків”, “Юннатівський зеленбуд”, “Ландшафтний дизайн”, “Парки - легені міст і сіл”, “Птах року”, “Найщедріша годівничка”, “Зоологічна галерея”, “Виставковий павільйон”.
Традиційними для вихованців лісництва стало проведення природоохоронних масових заходів: “Тиждень лісу”, Всеукраїнської декади екологічної освіти, “День зустрічі птахів”, “День Землі”. Щорічно у вересні проводиться “Тиждень лісу”, коли вихованці вітають своїх наставників з Днем лісівника, проводиться посвята в юні лісівники, відбуваються цікаві екскурсії, конкурси, вікторини, квести, ігри та інші активності.
Учнівське лісництво Могилівського ліцею має 55-річну історію, багаторічні традиції, які продовжуються і наповнюються новим змістом.
Юні лісівники вірять у щасливе майбутнє нашого краю, які разом з наставниками стоять на варті захисту лісових багатств Дніпропетровщини та України.
Вчитель біології Назаренко Т.М.
Засновник шкільного лісництва Вівташ О.П.
Підготувала
Керівник гуртка
Філії КЗО “ОЕНЦДУМ” “Шафран” Ольга НІКОЛАЄНКОВА
Фото. Нездійминога з Юрієм Федоровичем
Серед відомих людей, які творили історію юннатівського руху в Царичанському районі з повоєнних часів ІІ Світової війни, був Заслужений вчитель України, Відмінник народної освіти, вчитель-методист та вчитель біології, старожил села Бабайківка Михайло Савович Нездійминога. Саме в цей час з відбудовою країни в школах активізується робота з створення навчально-дослідних ділянок, закладаються шкілки плодових і декоративних дерев, будуються у навчальних закладах парники і теплиці.
Михайло Савович цього ювілейного для юннатів року святкував би своє століття, але на жаль, зовсім трохи до нього не дожив.
Народився він у мальовничому приорільському селі Бабайківка. В його житті було і голодне дитинство, і фашистські концтабори, і важкі повоєнні роки - та ніякі труднощі не зламали цю сильну духом людину, знану далеко за межами району.
Після війни Михайло Савович розпочав свою активну педагогічну діяльність. Працював вчителем біології у місцевій школі, долучаючи школярів до дослідницької роботи. Саме тоді вперше в історії школи були закладені навчально-дослідні земельні ділянки. На цих ділянках невтомно працювали учні, займалися сортовивченням кукурудзи та цукрового буряка. Був створений колекційний відділ, на якому вирощувалися рідкісні для нашої місцевості рослини. Багато зусиль було покладено в заснування шкільного саду. Вчитель приділяв увагу навіть зовнішньому вигляду дослідних ділянок, кожна з яких була обсаджена квітами, а вхід прикрашали гіпсові вази, виготовлені власними руками. 79 випускників Бабайківської школи закінчили сільськогосподарські вузи саме завдяки невтомній праці Михайла Савовича.
30 років поспіль (1950-1980 р.р.) він очолював роботу районного методичного об’єднання вчителів біології і хімії та юннатівський рух в районі, виховав когорту вчителів біології, які продовжують його справу.
Юннатівська робота Царичанського району, згадує Михайло Савович, завжди була на надзвичайно високому рівні: юннати постійно завойовували призові місця на обласних конкурсах, приймали участь у виставці досягнень народного господарства на всесоюзному рівні, мали державні нагороди.
Колишній учитель часто навідував рідну школу, цікавився юннатівською роботою учнів, брав участь у закладенні не одної алеї випускників. У 2011 році Михайло Савович, як почесний гість, взяв участь в обласному семінарі для методистів та керівників гуртків позашкільних еколого-натуралістичних закладів, вразивши учасників семінару свіжістю ідей, глибиною біологічних знань та зарядив всіх своєю життєвою енергією.
Михайло Савович Нездійминога – це людина з великої літери, з тих, хто творив історію нашої області, хто залишив добрий слід в серцях не одного покоління юних натуралістів.
Сапай Наталія Іванівна,
вчитель біології Бабайківського ліцею
Павлоград натуралістичний: миті історії
До 100-річчя юннатівського руху в Україні
Частина 7
З 2014 року очолює комунальний заклад позашкільної освіти “Еколого-натуралістичний центр” Павлоградської міської ради Кириченко Катерина Борисівна. Під її керівництвом, за останні 11 років, екоцентр зазнав значних позитивних змін.
Матеріально-технічна база Центру значно збагатилася завдяки участі в конкурсах міні-грантів “Громада своїми руками” за підтримки компанії ДТЕК та підтримці педагогічного й батьківського колективів. Серед нових досягнень — створення Вільної біологічної лабораторії з електронним мікроскопом та мультимедійним комплексом, орнітологічний комплекс для утримання і розведення декоративних птахів, встановлення енергозберігаючих вікон і дверей, створення безбар’єрного простору з пандусом, еко-клас для занять на свіжому повітрі, а також контактний зоопарк “Доторкнись рукою-відчуй серцем” на базі зоокомплексу Еколого-натуралістичного центру.
Зоокомплекс Еколого-натуралістичного центру пройшов довгий та захоплюючий шлях розвитку з 2004 року, перетворившись з невеличкого куточка з домашніми тваринами на справжній оазис дикої природи.
На початковому етапі мешканцями зоокомплексу були звичні для нас тварини: кролі, морські свинки, кури-бентамки. Вони дарували радість відвідувачам та знайомили їх з основами догляду за тваринами. Пізніше колекція поповнилася декоративними птахами: фазанами, павичами, хвилястими папугами та канарками. Їх яскраве оперення та мелодійні трелі створювали неповторну атмосферу.
З часом зоокомплекс почав розширювати свої горизонти, знайомлячи відвідувачів з більш екзотичними видами. Так, з’явився тераріумний комплекс з ігуанами, геконом, удавом, сцинками, їжаками австралійськими, та білкою летягою. Ці тварини не лише привертають увагу своєю незвичністю, але й дозволяють дізнатися більше про різноманіття фауни нашої планети.
Особливе місце в колекції зоокомплексу займають папуги: нерозлучники, карели, розели та какарики. Їхні яскраві кольори, грайливий характер та здатність до імітації звуків роблять їх улюбленцями публіки.
Окрім різноманіття наземних мешканців, Еколого-натуралістичний центр з 2019 року може похвалитися чудовим акваріумним комплексом, який відкриває відвідувачам дивовижний світ підводних мешканців.
Комплекс складається з 12 акваріумів, кожен з яких є унікальною екосистемою. Завдяки різним розмірам та обладнанню, акваріуми дозволяють відтворити різноманітні умови для проживання різних видів риб.
В акваріумах мешкає 15 видів акваріумних риб, серед яких: різноманітні види тропічних риб: гуппі, неони, скалярії, сомики, даніо, та інші. Вони вражають яскравими кольорами та різноманітністю форм; цихліди: риби з яскравим забарвленням та складною поведінкою; коропи Кої та карасі Шубункіни.
Акваріумний комплекс не лише прикрашає Екоцентр, але й виконує важливу освітню функцію: вихованці можуть дізнатися про різні види акваріумних риб, їхні особливості та умови проживання. Акваріуми дозволяють наочно продемонструвати принципи функціонування водних екосистем. Спостереження за життям риб сприяє вихованню дбайливого ставлення до природи.
Набуває популярності “День СЮН в школі” - ініціатива, під час якої педагоги Станції юннатів разом із тваринами зоокомплексу проводять День у школах, організовуючи виставки та презентації: показують учням різноманітних тварин, розповідають про їхні особливості, поведінку та умови утримання.
Сьогодні зоокомплекс Еколого-натуралістичного центру – це не просто місце для спостереження за тваринами, а й важливий освітній осередок. Тут проводяться екскурсії, лекції, практичні заняття, спрямовані на формування екологічної свідомості та виховання дбайливого ставлення до природи.
Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/132nnZZm2y8OeMGhnJo_RLaskATSI9vPt?usp=sharing
Далі буде.
Підготувала:
Директор комунального закладу Катерина КИРИЧЕНКО
позашкільної освіти “Еколого-натуралістичний
центр” Павлоградської міської ради