100-річчя юннатівського руху
Павлоград натуралістичний: миті історії.
До 100-річчя юннатівського руху в Україні
Частина 3
У 1980 році Станцію юних натуралістів очолила Бородіна Ніна Іванівна, яка прийшла на посаду директора одразу після закінчення сільськогосподарського інституту. Її відданість справі та багаторічна праця на благо юних натуралістів Павлограда тривала до досягнення 60-річного віку. За роки роботи Ніна Іванівна зробила значний внесок у розвиток станції, за що була нагороджена знаком “Відмінник освіти”. Її керівництво стало періодом стабільного розвитку та розширення діяльності СЮН.
З роками колектив станції невпинно зростав, залучаючи до своєї роботи талановитих та відданих фахівців. На станцію прийшли:
- Маркова Валентина Миколаївна, яка присвятила все своє трудове життя екологічній освіті та вихованню молодого покоління в дусі любові, охорони та бережливого ставлення до природи рідного краю. Її досвід та знання стали безцінними для юних натуралістів.
- Петренко Світлана Олександрівна, керівник гуртків “Юні лісівники” та “Любителі зеленої архітектури”, яка прищеплювала дітям любов до лісу та навчав їх основам ландшафтного дизайну.
- Зайцева Людмила Степанівна, керівник гуртка “Юні зоологи”, яка відкривала для юних натуралістів дивовижний світ тварин, навчаючи їх спостереженню та дослідженню.
- Репіченко Валентина Іванівна, керівник гуртків “Юні ботаніки-рослинники”, “Юні валеологи” та “Юні екологи”, яка знайомила дітей з різноманіттям рослинного світу, навчала їх основам здорового способу життя та екологічної грамотності.
Ці фахівці, разом з іншими членами колективу, створили на СЮН атмосферу творчості, пошуку та любові до природи, де кожен юний натураліст міг реалізувати свій потенціал та зробити свій внесок у збереження довкілля.
У 80-ті роки Станція юних натуралістів (СЮН) у Павлограді активно розвивала науково-дослідницьку діяльність. Керівники гуртків тісно співпрацювали з Географічним товариством СРСР, зокрема з фенологічним сектором. Юннати регулярно отримували бланки “Фенологічні спостереження” за порами року – весна та осінь – і проводили ґрунтовні дослідження в розділах “Гідрометеорологічні явища”, “Явища в світі рослин” та “Явища в світі тварин”. Результати цих спостережень систематично надсилалися до міста Києва, де вони використовувалися для наукових досліджень.
У 80-90-ті роки СЮН не лише зміцнила свої позиції як центр природоохоронної роботи, але й стала важливим осередком науково-дослідної та екологічної діяльності. Водночас розширювалася співпраця зі школами міста. У навчальних закладах були створені “Зелені патрулі” та “Блакитні патрулі” – добровільні об’єднання юних захисників природи, які проводили агітаційну роботу з охорони довкілля.
Юннати та керівники гуртків еколого-натуралістичного профілю активно співпрацювали з Українським товариством охорони природи, відділом хребетних Інституту зоології АН СРСР та кафедрою зоології хребетних Київського університету імені Тараса Шевченка. Спільними зусиллями проводилися дослідження перельотів птахів по Україні навесні та восени. Зокрема, у 1984 році була проведена масштабна операція “Грак”.
Школярі міста та юннати брали участь в екологічній експедиції “Зелений слід” та обласній операції “Збережемо рідну природу”. Велася різнопланова дослідницька робота за завданням науковців Дніпропетровського сільськогосподарського інституту та Павлоградської держсортодільниці зернових та овочевих культур.
Юннати та педагоги СЮН стали ініціаторами низки екологічних акцій, таких як “Первоцвіти під охороною”, “Букет замість ялинки” та “Зелена хвиля”, до яких долучилися учні всіх шкіл міста.
Наприкінці 80-х – на початку 90-х років колектив СЮН запровадив нову форму роботи – кінолекторій. Юннати разом з керівниками гуртків готували тематичні лекції, наприклад, “Тварини нашого краю, їх охорона”, які доповнювалися переглядом кінофільмів.
Цей період став часом активної науково-дослідницької та природоохоронної діяльності СЮН, коли юннати не лише вивчали природу, але й робили вагомий внесок у її збереження.
Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1ebflH_EZcYO2pMNLIaggyzj_GyMk_R3q?usp=sharing
Далі буде.
Підготувала:
Директор комунального закладу Катерина КИРИЧЕНКО
позашкільної освіти
“Еколого-натуралістичний центр”
Павлоградської міської ради
Павлоград натуралістичний: миті історії.
До 100-річчя юннатівського руху в Україні
Частина 2
У 60-70-ті роки Станція юних натуралістів (СЮН) у місті Павлограді переживала період активного розвитку, поступово перетворюючись на справжній центр дослідницької та природоохоронної роботи в місті. Її діяльність стала невід'ємною частиною освітнього процесу, адже СЮН тісно співпрацювала з усіма школами міста, надаючи учням можливість поглибити свої знання про природу та долучитися до її охорони.
Саме в цей період було започатковано низку відомих ініціатив, які стали традиційними для юннатівського руху. Серед них – акції “День зустрічі птахів”, спрямована на збереження та приваблення птахів, “Зелена аптека”, що знайомила дітей з цілющими властивостями рослин, та “Хліб – всьому голова”, яка виховувала повагу до праці хлібороба та цінності хліба.
1977 рік став знаковою віхою в історії СЮН. Станція переїхала в нову будівлю за адресою вулиця Леніна, 15 (нині вулиця Соборна), яка є архітектурно-історичною пам’яткою міста. Це дало новий імпульс для розвитку юннатівського руху, адже тепер у розпорядженні юних натуралістів були просторі та комфортні приміщення.
Тісна співпраця з Марвинським лісорозсадником сприяла благоустрою території СЮН. Завдяки спільним зусиллям було закладено дендропарк, де юннати могли вивчати різноманітні види дерев та кущів, а також розбиті навчально-дослідні ділянки, на яких проводилися експерименти з вирощування рослин. Клумби, прикрашені різнобарвними квітами, стали справжньою окрасою станції.
При СЮН було створено живий куточок, де мешкали різноманітні тварини. Юннати з великим задоволенням доглядали за ними, поповнюючи видовий склад зоокуточка. Натуралістичні гуртки працювали не лише на СЮН, але й при школах та клубах “Вогник” і “Веснянка”, залучаючи до природоохоронної діяльності все більше дітей. Під керівництвом досвідчених педагогів станції в школах виготовлялися шпаківні, велася активна робота по знищенню шкідників садів та городів.
Цей період став часом розквіту юннатівського руху в місті Павлограді, коли СЮН перетворилася на важливий осередок екологічної освіти та виховання, де діти вчилися любити та берегти природу рідного краю.
Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1SleiLpVpPvLqTr3JQK7-KWCmpiI_OdXy?usp=sharing
Далі буде.
Підготувала:
Директор комунального закладу Катерина КИРИЧЕНКО
позашкільної освіти
“Еколого-натуралістичний центр”
Павлоградської міської ради
До 100-річчя юннатівського руху в Україні.
Павлоград натуралістичний: миті історії
Частина 1
10 липня 1953 року в мальовничому куточку міста Павлограда (Дніпропетровська область, Україна), на правому березі річки Вовча, за адресою вулиця Набережна, у невеличкому, але затишному будиночку, відкрила свої двері Станція юних натуралістів. Це стало початком історії, сповненої любові до природи та прагнення до знань.
Першим директором станції була призначена Мороз Ольга Василівна, а першим керівником гуртків стала Книш Ганна Петрівна. Ці дві жінки, разом із ще двома педагогами, стали першопрохідцями юннатівського руху в місті. Їхня натхненна праця, наполегливість та відданість справі дозволили втілити мрію про створення осередку, де діти зможуть пізнавати світ природи, навчатися дбайливому ставленню до неї та розвивати свої творчі здібності.
На станції діяли різноманітні гуртки, серед яких особливою популярністю користувався гурток “Юні садівники”. Юннати з ентузіазмом доглядали за садом площею 2 гектари, де росли різноманітні плодові дерева та кущі. Також було облаштоване тепличне господарство, де вирощували овочі та квіти, та розбиті навчально-дослідні ділянки, на яких юні натуралісти проводили свої перші наукові експерименти.
Особливою гордістю станції були тутові дерева, які рясно росли на її території. Юннати займалися вирощуванням грени тутового шовкопряда та здавали кокони на фабрику, що сприяло розвитку шовківництва в регіоні.
За свою плідну діяльність, зокрема за вирощені на навчально-дослідних ділянках квіти та овочі, юннати Павлоградської станції були відзначені медалями ВДНГ. Це стало визнанням їхніх досягнень та стимулом для подальшого розвитку юннатівського руху в місті.
З роками Станція юних натуралістів перетворилася на справжній центр екологічної освіти та виховання, де сотні дітей змогли відкрити для себе красу та багатство природи, навчитися берегти її та зробити свій внесок у збереження довкілля. Це були роки натхненної праці, коли маленькими кроками мрія чотирьох педагогів втілювалася в життя.
Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1IrdrGApY73Xmz0I2u8FOoCcgt6ddMf1o?usp=sharing
Далі буде.
Підготувала:
Директор комунального закладу Катерина КИРИЧЕНКО
позашкільної освіти
“Еколого-натуралістичний центр”
Павлоградської міської ради
Страница 2 из 2
- 1
- 2