СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ЮННАТІВСЬКОГО РУХУ НА КРИНИЧАНЩИНІ
Лілія Ковальчук заступник директора з навчально-виховної роботи Криничанського центру учнівської молоді
На Криничанщині школярі приймали активну участь в охороні навколишнього середовища ще до революції. В земській школі на 4 кварталі селища Криничок, директором та вчителем якої був Овдієнко О. О. Завдяки цьому вчителеві учні мали змогу займатися на навчально-дослідних ділянках, які були при школі. Ще при школі була своя пасіка та квітники. Діти доглядали за бджолами та збирали гербарії рослин того часу нашої місцевості.
У нашому районі активно почали діяти юннатівські загони у 1960х роках при Ганнозачатівській семирічній школі, Семенівській СШ та інших.
Під керівництвом Білого Миколи Герасимовича при Червоноіванівській школі-інтернаті був закладений парк, сад, квітники та навчально-дослідні ділянки, на яких почала вестися дослідницька робота. В 1972 році на садибі школи-інтернату уже налічувалося 56 видів різних дерев. Масовий натуралістичний рух у школі розпочався з квітникарства. Всім учням – від 1 до 10 класів – було виділено частину садиби школи, яку потрібно було перетворити на квітучий куточок.
Багато корисних справ на рахунку у зелених патрулів школи-інтернату. Юні природолюби доглядають за молодими деревами і кущами, поливають квітники, восени виготовляють годівниці для зимуючих птахів і постійно їх годують, щовесни ремонтують і виготовляють нові гніздівлі для птахів та розвішують їх по деревах (по 120–160 штук щороку).
В зимові місяці у підвальному приміщенні спального корпусу юннати вирощували гідропонним способом зелену цибулю і передавали в їдальню для вихованців інтернату.
В період 1950–1970 рр. юні натуралісти залюбки вирощували кроликів та шовкопрядів. При школі була бричка та кінь. Школярі самі запрягали коня та їхали в степ по траву для кроликів та листя для шовкопрядів.
В 1968 році на пустирі села Ганнозачатівка була збудована нова школа. Вчителем біології працював Дяченко Павло Овдійович, він згуртував навколо себе школярів та вчителів школи, разом вони перетворили колишній пустир у квітучий сад. Було закладено парк площею 0,75 га, де висаджено 45 різновидностей дерев та кущів, створено географічний майданчик. Гуртківці в школі розширювали коло своїх інтересів. Проводили досліди на навчально-дослідних ділянках, вирощували кроликів, займалися садівництвом. Розширилася площа навчально-дослідних ділянок. В 1972 році вона вже склала 1,2 га.
У вересні 1972 року на базі Ганнозачатівської восьмирічної школи була створена станція юних натуралістів, засновником і першим директором був Дяченко Павло Овдійович. Він працював у школі 25 років, має 19 Похвальних грамот, 16 значків «Переможець Соціалістичного змагання». П. О. Дяченко був учасником Великої Вітчизняної війни. За участь у воєнних діях має 9 нагород.
Станція юних натуралістів організовувала навчально-виховну роботу з учнями по району за новими програмами та поєднувала теоретичні знання учнів з продуктивною працею.
В цей час у школах поширювався рух учнівських виробничих бригад. Криничанські юннати побували на ВДНГ у Москві та Києві. У 1970–1980 рр. стали активними учасниками операцій «Зелене вбрання Вітчизни», «Зернятко», «Піонерська ферма», «Зеленбуд», «Зелена аптека», «Живе срібло», «Похід бережливих», «Шкільна кролеферма». На шкільних ділянках була започаткована дослідницька робота, тісно пов’язана з шкільною програмою. Гуртки виникали, як правило там, де працював улюблений вчитель, досвідчений педагог, який був здатний зацікавити дітей новими ідеями.
Павло Овдійович Дяченко очолював станцію з 1972 року по 1975 рік. Розпочату ним справу продовжили:
Василенко Олександра Йосипівна понад 50 років працює з дітьми
5 серпня 1996 року в районі відбулася реорганізація позашкільних установ. Було об’єднано три різнопрофільні позашкільні заклади: станція юних натуралістів, навчально-виробничий комбінат та Будинок дитячої та юнацької творчості. Під час реорганізації позашкільну установу перейменували на Криничанський Центр учнівської молоді. В структуру якого увійшло три відділи: професійний, еколого-натуралістичний та художньо-естетичний.
Директором Центру учнівської молоді був призначений Бородовий Олександр Анатолійович, заступник директора – Ковальчук Лілія Петрівна, методист еколого-натуралістичного відділу – Приходько Лідія Олексіївна.
Станція юних натуралістів була перейменована в еколого-натуралістичний відділ, який працює до цього часу. До 1996 року при Станції юних натуралістів працював 51 гурток на базі шкіл району. При реорганізації залишилося при еколого-натуралістичному відділі 19 гуртків, які працюють до цього часу.
Юннати постійно приймають участь у всіх натуралістичних конкурсах та акціях. Вони разом з керівниками гуртків взяли активну участь у Всеукраїнських акціях «До чистих джерел», «Жива вода», «Міжнародний інститут води», «Дерево життя», «Балки Придніпров’я очима дітей» та багато інших. Неодноразово здійснювали експедиції по річці Мокра Сура, яка активізувала практичну природоохоронну діяльність дітей. Вони очищали прибережні смуги від бруду, рекультивували місця після вогнищ, розчищали джерельця біля селищ Світлогірське та Кринички.
Замір площі Німецького ставка в с. Семенівці
Зоологи еколого-натуралістичного відділу є членами Українського товариства охорони птахів з яким співпрацюють з 1987 року. Ведуть спостереження за птахами протягом року та підгодовують їх взимку. При відділі працює історико-краєзнавчий музей, де ведеться пошукова та виховна робота. Юннати району неодноразові переможці та призери природоохоронних акцій, конкурсів та операцій.
Еколого-натуралістичний відділ працює як координаційний центр юннатівської та природоохоронної роботи в районі.