Ми всі переживаємо зараз катастрофу. Прийняти це – неможливо. Пробачити також.


Це чорна сторінка нашого життя, але оскільки війна триває, ми не можемо лишатись у пітьмі, бо коли нам нічого не видно – за нашими емоціями або навпаки заціпенінням, яке робить погляд скляним, – ми не можемо рухатись вправно.


Нам потрібно запалювати світло, шукати те, що підтримує нас, щоб діяти далі, щоб боротись далі.


З чого почати – дивіться в добірці поради психотерапевтки, співзасновниці Хабу стійкості Анастасія Ніжнік
#що_робити #resilience_hub_ua #хаб_стійкості #12_МR #12місяцівстійкості #підтримка #психічнездоровя

 

 

   

Як ми можемо допомогти дітям, поки російський воєнний корабль поспішає своїм маршрутом?


1. Зменшити гучність відео про війну. Ми не можемо не моніторити новини. Але для дітей краще, аби вони не чули голоси коментаторів та ведучих, які транслюють тривогу. Якщо можемо, читаймо новини. Або дивімося їх, коли дитина не поряд.


2. Допомагаємо собі заспокоїтися через тіло, оскільки вони відчувають нашу тривогу (“Якщо моя мама така доросла і всесильна боїться і нервує, значить, я теж боюся і нервую”). Тому п’ємо воду і даємо пити дітям. Дихаємо методом квадрату, який дозволяє заспокоїтися найшвидше: вдих 4 секунди, затримуємо подих на 4 секунди, видих на 4 секунди, затримуємо подих на 4 секунди.


3. Якщо є поряд повітряні кульки, нехай дитина подумає про все, чого вона боїться, зробить глибокий вдих  і нехай видихає усі-усі свої страхи у кульку. Потім зав’язати і, якщо поряд є фломастер, на кульці написати свої страхи. Далі запитуємо дитину, що вона хоче зробити з кулькою: лопнути, залишити.


4. Якщо дитина грає у війну, не стримуємо. Так вона намагається справитися зі своїми емоціями. Нехай «стріляє» у противників, б’є їх палицями, задіює танки з ракетами, зброю, радіє перемозі тощо.


5. Якщо дитина нам говорить, що боїться, ми можемо пропонувати їй намалювати свій страх і порвати/зім’яти і викинути у смітник малюнок. Якщо ж пластилін, нехай ліпить і розчавлює свій страх. Ми говоримо, що страх - це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Боятися сирен і вибухів - це нормально і дітям, і дорослим. І що Вам теж страшно. Говоримо, що вирішити цю проблему - це не задача дитини. І обов’язково підкреслюємо, що наша армія нас захищає і що дорослі у всьому світі зараз докладають максимум зусиль, аби знову настав мир. І найголовніше, що ми разом. І ми точно впораємося.


6. Надаємо дитині можливість задати питання про війну, розказати, як вони себе почувають. Вислуховуємо на рівні очей, це заспокоює. Нам непотрібно описувати деталі, важливо зважати на вік дитини.


7. Коли ми допомагаємо іншим, це заспокоює. Можна дати дитині завдання, за яке вона буде відповідальна: поливати квітку, робити комусь чай, слідкувати, аби світло у порожніх кімнатах було вимкнено, тощо.


8. Даємо планшет. Стільки, скільки ви вважаєте за потрібне. Почуття провини в сторону, навіть якщо час перевищує 4 години. Зате потім максимально будьте поряд, обіймайтеся, робіть массаж тощо. Тактильність зарпз важлива.


9. Українці запустили телеграм канал "Павлуша і Ява" з аудіоказками для дітей, що перебувають в укриттях.


Аудіофайли з казками можна скачати та слухати офлайн. https://t.me/pavlushaiyava

Травма свідка. Як прийти до тями після шокуючих новин.


Бракує слів, щоб описати почуття після перегляду фотографій з Бучі, Ірпеня та Гостомеля. Ви могли помітити за собою абсолютно різні реакції: гнів, сльози або порожнечу всередині. Багато хто з нас поширив фотографії у своїх соцмережах — це був один зі способів виразити свій біль.


Проте, такий спосіб підходить далеко не всім, а у деяких випадках може бути травмуючим для ваших близьких.


Що таке травма свідка і які стратегії можна використовувати, щоб прийти до тями після шокуючих новин?


Отримати психологічну травму можна не лише за безпосередньої участі в екстремальних подіях.


Травму свідка провокує емоційна залученість у трагедію або попередня травма. Наприклад, вам довелося бігти з рідного міста через війну і тепер, навіть, у безпеці, ви не можете спокійно спостерігати за зруйнуванням інших міст.


Шо вказує на травму свідка?


Після перегляду шокуючих кадрів або новин ви дуже яскраво уявляєте, що це могло статися з вами або вашими близькими. Фантазії настільки реальні, що викликають страх, тривогу, стан, близький до панічної атаки.


Безпорадність і сором за неможливість допомогти постраждалим, або, взагалі, запобігти події. Провина за те, що вціліли.
Пекучий, неймовірно потужний гнів, мрії про помсту, бажання трощити речі.


Несподіваний спокій і порожнеча. Наслідки травми можуть наздогнати вас не одразу, а через деякий час у вигляді тривоги, фобій, нав’язливих спогадів, жахливих сновидінь.


«Я бачив фото з Бучі, і тепер не знаю як жити далі»
Радимо не розповсюджувати фотографії на ваших особистих сторінках. Якщо ви не є співробітником медіа або публічною особою, яка робить огляд новин. Повірте, ваші знайомі підписані на велику кількість пабліків. Якщо вони вже бачили шокуючі кадри та отримали травму, своїми діями ви підсилюєте ефект. Якщо ні — саме ваш допис може стати відправною точкою для чиїхось нічних жахів.


Піклуйтесь про себе майбутніх — після перемоги ви можете раптово натрапити на шок-контент на своїй сторінці та пройти через весь жах знову.


Щоб висловити емоції:
- Пишіть про свої почуття у соцмережах, розмовляйте з друзями. Трансформуйте свої емоції: зараз боляче і страшно, але окрім болю ми відчуваємо гордість за ЗСУ, за стійкість українського народу. Си переживемо війну, ми впораємося з усім.
- Нагадайте собі про факти: ЗСУ перейшли у наступ, нам допомагає весь світ. Це не поверне загиблих, але ворог відповість за свої дії.
- Перетворіть свій біль на дію: долучайтесь до волонтерства, навіть або воно буде одноразовим. Виплесність свої емоції через сварки в соцмережі (не з українцями, нам треба триматися разом), приготуйте щось смачне для тероборони, сусідів, сім’ї, друзів.


Джерело: Центр психології та розвитку "Київський Дворик"

Нагадуємо, що для українців, які страждають від наслідків збройної агресії Росії, нині цілодобово працює безкоштовна інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені”.


Люди, які відчувають тривогу, панічні атаки, мають ознаки депресії, можуть залишити заявку на платформі та очікувати на зворотний зв’язок від фахівця. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт.


Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.


https://tellme.com.ua