Життя під водою дивовижне та різноманітне. Від крихітних планктонних істот до величезних китів, у Світовому океані мешкає безліч різних рослин і тварин. Океан відіграє важливу роль у регулюванні клімату Землі та забезпечує киснем атмосферу. Він також є джерелом їжі та засобів для існування для мільйонів людей у всьому світі. Однак океан стикається з низкою загроз, зокрема зміною клімату, забрудненням і переловом. Ці загрози ставлять під загрозу життя під водою та людей, які залежать від нього.
Забазпечення життя під водою - збереження та раціональне використання океанів, морів і морських ресурсів в інтересах сталого розвитку.
Риби - група хребетних тварин, що в процесі еволюції сформувалась у водному середовищі і живе тільки у ньому. У світовій фауні нараховується близько 21 тис. видів риб, з них в Україні - близько 200. Поширені риби у найрізноманітніших водоймах: океанах, морях, річках, озерах, ставках. У зв'язку з життям у водному середовищі у риб сформувалися ознаки, що дозволяють їм існувати у даному середовищі. У тілі риб виділяють три відділи: голову, тулуб, хвіст. Між головою і тулубом розміщена зяброва щілина, а між тулубом і хвостом - анальний отвір. Органами руху є плавці. На тулубі є парні (грудні та черевні) і непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. За допомогою парних плавців риба піднімається і опускається в товщі води, повертає тіло, зберігає рівновагу. Непарні плавці надають тілу стійкості. Уздовж тіла від голови до хвостового плавця тягнеться бічна лінія, завдяки якій риби сприймають коливання води, напрям руху здобичі або хижака, рухи власного тіла тощо. Органи дихання риб - зябри. У кісткових риб вони містяться на чотирьох зябрових дугах. На зовнішньому боці зябрових дуг містяться зяброві пелюстки, пронизані густою сіткою капілярів, де відбувається газообмін. Дихає риба киснем, розчиненим у воді. Риби, що живуть в умовах постійного або сезонного браку кисню у воді, можуть використовувати кисень повітря. Багато видів просто заковтують бульбашки повітря. Цей пухирець утримується в ротовій порожнині, надходить до спеціальних придатків дихальної системи або проковтується.
Світ мешканців водного середовища дуже різноманітний. Хоча кисню у водному середовищі не так багато, як у наземно-повітряному, тварини пристосувалися забезпечувати себе цим життєво необхідним газом. Так, риби вбирають розчинений у воді кисень за допомогою зябер. Дельфіни і кити живуть у водному середовищі, але киснем забезпечують себе за його межами. Для цього вони час від часу піднімаються на поверхню води, щоб вдихнути повітря.
Риби взимку ніяк не можуть полетіти з річки до теплого моря.
Здається, найнезатишніше місце – це глибини ставків та річок. Там, як ми всі знаємо, мокро і холодно. А то й взагалі твердо. Тобто вода перетворюється на кригу. Насправді рибі під водою не мокро. Та й замерзнути риба не боїться, бо не надто мілкі річки і ставки не замерзають до дна. Тож під кригою риби живуть своїм риб’ячим життям.
Чого боїться риба?
Всі-всі-всі риби бояться, що крига вкриє всю поверхню і у воді не вистачатиме кисню. Риби проганяють воду через зябра саме для того, щоб виловити кисень. Так вони дихають. Та крига накриває воду дуже щільно. І за деякий час риби починають задихатися. В холодні зими в річках і озерах можуть загинути тонни риби! Тому люди пробивають в кризі ополонки – віддушини. В них вставляють пучки очерету – так ополонка довго не замерзне. До таких віконець відразу припливає багато риби – подихати. І тоді її можна хапати просто руками! Але ніхто цьогориба2 не робить. Адже в цей момент риба – не здобич, а жива істота, яка прийшла по допомогу. Хіба можна зрадити її довіру?! Так само не дозволяється вигрібати рибу із зимувальних ям.. Адже навесні просто нікому буде вивести риба в ополонкенових мальків. Риби просто більше не буде.
Поговоримо про види риб, які по-різному взимку пристосовуються до життя.
Риби-ведмеді
Деякі риби на зиму… впадають у сплячку! Ну просто як ведмеді! У них навіть такі собі барлоги є. Називаються вони – зимувальні ями. Теплолюбні риби, такі, як короп, карась, линриба, білий амур, ще в жовтні-листопаді збираються у величезні зграї і стають у зимувальних ямах. До кінця лютого риби стоять там, майже не рухаючись і ледве дихаючи. Цікаво, що в зимувальні ями риби «пакуються» за розміром. В одній ямі – величезні, в іншій – трохи менші. Так краще зберігати тепло.
Риби-хитруни
А от яскраві окуні зимують коло підводних джерел. Адже температура там зазвичай вдвічі вища, ніж в інших місцях водойми: від+8 до +10*С. Окрім того, джерельна вода насичена киснем. Та згодом окуні повертаються до звичного життя. А от карасі зариваються під затонулим листям чи пірнають у мул. І чекають там, поки температура води не стане хоча б +3,5*С.
Про деяких мешканців водойм України
Жук-плавунець (малюнок 1) - велика комаха українських прісних водойм. Плоске, гладке й заокруглене тіло жука розтинає воду, наче підводний човен. Задня пара ніг плавунця схожа на весла. Завдяки ним жук плаває з такою швидкістю, що може позмагатися з рибою. Жук-плавунець дихає киснем повітря. Час від часу він виставляє з води задній кінець тіла. Через наявні в ньому спеціальні отвори повітря потрапляє в організм жука.
З водним середовищем пов’язано життя крижня (малюнок 2) - великої дикої качки. Завдяки перетинкам між пальцями ніг, цей водоплавний птах вправно плаває. А от на березі крижень рухається повільно. Птах довго перебуває на воді, іноді спритно пірнає, але не намокає. Цьому сприяють водовідштовхувальні речовини, якими вкрите пір’я, а також маленькі бульбашки повітря між пір’їнками.
У водоймах і на їхніх узбережжях мешкає бобер (малюнок 3). Плавальні перетинки на ногах допомагають бобру рухатися у воді, а хвіст у формі весла - змінювати напрямок руху. Тобто хвіст бобра виконує роль керма. У разі небезпеки бобер голосно плескає хвостом по воді й пірнає, що є сигналом тривоги для інших бобрів.
Бобри - вправні інженери і будівельники. У крутих берегах вони риють нори з кількома входами, які розташовані під водою. Там, де немає можливості вирити нору, наприклад у болотистій місцевості, бобри споруджують хатки. Для цього численні гілочки скріплюються мулом і землею. Хатка бобра нагадує купку хмизу, та насправді це надійна фортеця від ворогів і укриття для зимівлі.
Бобри, які мешкають на неглибоких річках, будують греблі. Бобер здатний підгризати рослини під водою. Але ж існує загроза захлинутись! Щоб цього не сталося, губи опиняються позаду передніх зубів, щільно притискаються і вода не проникає до рота. Мешканці водного середовища риби є окрасою акваріумів. Риби належать до тварин, які не мають постійної температури тіла, тобто до холоднокровних. Температура їхнього тіла приблизно на 1 °С вища за температуру навколишнього середовища. Отже, слід виміряти температуру води в акваріумі й додати один градус.
Тварини - мешканці водних глибин перебувають у суцільній темряві. Їхні очі або дуже великі, щоб вловлювати світло, або взагалі відсутні. У деяких глибоководних організмів є світні органи. У водному середовищі менше світла, ніж у наземно-но-вітряному. Тому водяні рослини зростають здебільшого в неглибоких, достатньо освітлених місцях. З глибиною кількість світла зменшується, тому рослин стає менше.
У холодних морях температура води низька, але й там не припиняється життя. Тут мешкають тварини доволі великих розмірів - морські слони, моржі, тюлені та інші. Як вони пристосувались до існування за цих умов, не маючи густого хутра чи пір’я, які б рятували їх від холоду? Виявляється, ці тварини під шкірою мають товстий прошарок жиру, товщина якого може сягати півметра. Це і є їхнім надійним захистом.
Джерела інформації:
Топ-3 відео про життя риби під водою:
https://www.youtube.com/watch?v=h7_xE19E_aY
https://www.youtube.com/watch?v=3sLE94rfFNk
https://www.youtube.com/watch?v=oHpaAEMxowY
Підготувала:
Алещенко Натілія Олександрівна,
керівник гуртка
Вплив забруднення на навколишнє середовище, на здоров’я людини
Вплив забруднення навколишнього середовища на здоров'я людини сприяє погіршенню загального стану. У результаті з'являється бронхіт, астма, нудота, головні болі і відчуття слабкості, знижується працездатність. Негативний вплив робить також водний баланс Землі.
Забруднення навколишнього природного середовища негативно позначається на здоров’ї. Забруднене атмосферне повітря може стати джерелом проникнення в організм шкідливих речовин через органи дихання. Забруднена вода може містити хвороботворні мікроорганізми і небезпечні для здоров’я речовини. Забруднена грунт і грунтові води погіршують якість сільськогосподарських продуктів харчування. Людина здавна розглядає навколишнє природне середовище в основному як джерело сировинних запасів (ресурсів), необхідних для задоволення своїх потреб. При цьому велика частина узятих від природи ресурсів повертається в природу у вигляді відходів. Основна частина цих відходів і забруднень утворюється в містах. У містах по залізних і шосейних дорогах безперервно перевозять вантажі та людей. Усі види транспорту сильно забруднюють атмосферу вихлопними газами, що містять речовини, шкідливі для здоров’я людини. У кожному сучасному місті в результаті життєдіяльності людей утворюється багато промислових і побутових відходів. Від звалищ, розташованих поблизу міст, на велику відстань поширюється неприємний запах. На звалищах розмножується велика кількість мух, мишей і щурів, які є переносниками різних хвороботворних бактерій. Діяльність людини призводить до постійного забруднення навколишнього природного середовища: атмосферного повітря, природних вод і грунтів.
Забруднення повітря.
В одних випадках забруднення повітря обумовлено газоподібними речовинами, в інших – присутністю зважених часток. Газоподібні домішки включають різні сполуки вуглецю, азоту, сірки і вуглеводнів. Найбільш поширені тверді домішки – це частинки пилу і сажі.
До основних джерел забруднення повітря відносяться підприємства паливно-енергетичного комплексу, транспорт і промислові підприємства.
Забруднення вод.
Основні забруднювачі природних вод – нафта і нафтопродукти, які надходять у воду в результаті природних виходів нафти в районах її залягання, нафтовидобутку, транспортування, переробки та використання в якості палива і промислової сировини. Забруднення водного середовища відбувається при надходженні у водойми рідини, що стікає з оброблених хімікатами сільськогосподарських і лісових земель, і при скиданні у водойми відходів підприємств. Все це погіршує санітарно-гігієнічні показники якості води.
Забруднення грунтів.
Основними забруднювачами грунтів є метали та їх сполуки, радіоактивні елементи, а також добрива і пестициди (хімічні препарати, що застосовуються для боротьби з бур’янами).
Люди у всьому світі приймають певні заходи по зменшенню шкідливих промислових викидів у навколишнє природне середовище, але цього покищо недостатньо. Кожна людина повинна і сама піклуватися про довкілля і своє здоров’я. Турбота про довкілля починається з власного будинку, вулиці, парку і т. д. Необхідно змінити своє споживацьке, агресивне ставлення до природи, замінити його турботою про збереження всього живого, брати участь в озелененні рідного міста чи населеного пункту.
ВПЛИВ КОМПОНЕНТІВ ПРИРОДИ НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесі еволюції і без нього жити не може, оскільки воно є спільним з її внутрішнім середовищем. З початку ембріонального зародження і до кінця свого життя людина контактує з компонентами навколишнього середовища (повітрям, водою, ґрунтом, продуктами харчування тощо). Життєдіяльність організму перебуває у безперервному динамічному взаємозв'язку з факторами навколишнього середовища. Ця взаємодія не повинна порушувати адаптаційних механізмів організму людини. Під дією різних подразників внутрішнього і зовнішнього середовищ людини в її організмі створюються безумовні та умовні рефлекси, що зумовлюють підтримання динамічної рівноваги, в основі якої лежить обмін речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем. Фактори навколишнього природного середовища мають ефективно впливати на здоров'я і забезпечувати нормальний перебіг усіх процесів життєдіяльності людини.
Відповідно до сучасної статистики, більше 80% захворювань пов'язано з тим, чим ми дихаємо, яку п'ємо воду і по якому ґрунту ходимо.
Негативний вплив робить також водний баланс Землі. Хвороби, які передаються через забруднені джерела, викликають погіршення стану, а нерідко і загибель людей. Як правило, найнебезпечнішими є ставки, озера і річки, в яких активно розмножуються хвороботворні мікроорганізми і віруси.
Вплив навколишнього середовища на здоров'я людини відбувається і через ґрунт. Завдяки діяльності людини в нього потрапляють не тільки хімічні (ртуть, свинець, миш'як), але і органічні сполуки. З нього вони проникають у ґрунтові води, які поглинаються рослинами, а далі через м'ясо і молоко потрапляють в організм людини.
Вплив Сонця на здоров'я людини було помічено ще в глибоку давнину.
З кліматичних й метеорологічних факторів на людину найбільшою мірою впливають температура, відносна вологість повітря й атмосферний тиск. Із кліматичними факторами тісно пов'язані функціональний стан і захисні реакції організму, а також мотивація поведінки. Це, своєю чергою, визначає ймовірність виникнення цілої низки захворювань, зокрема психічних розладів.
Вирубування лісів, розорювання степів родючі землі перетворюються на безплідні солонці й солончаки, дедалі частіше проносяться над Землею суховії. Клімат і погода розхитуються людиною, й це невідворотно позначається на її самопочутті. Свіже повітря виліковує багато захворювань, покращує стан здоров'я: позитивно впливає на нервову систему, підвищує рухливу активність, секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, покращує обмін речовин, стимулює серцеву діяльність.
Сучасне комфортне житло, теплий одяг, транспорт, інші блага цивілізації зменшили вплив природних чинників на організм людини, але знизили його опірність до їхніх несподіваних змін.
Запам’ятайте:
- На життя і здоров'я кожної людини впливає навколишнє середовище. Деякі компоненти природного і технічного походження погіршують здоров'я людини.
- Здоров'я людини залежить від стану навколишнього середовища на 20%, на 50% - від способу життя.
- Під час тривалого перебування на морозі або в холодній воді можна відморозити пальці, ніс, щоки, вуха.
- При високій температурі надворі або у приміщенні може статися тепловий удар.
- Якщо ти правильно добираєш, одяг і взуття, будеш веселим і здоровим у морозну зиму, спекотне літо, дощову осінь та прохолодну весну. Здоров'я людини залежить від стану навколишнього середовища, його кліматичних особливостей.
- Поліпшуючи умови життя, необхідно оберігати й шанувати природу.
Бережіть здоров’я з молодих літ, зміцнюйте і примножуйте його! Не розтринькуйте даремно цей безцінний скарб, дарований Вам, природою і Вашими батьками.
Пам’ятайте, Ваше здоров'я значною мірою залежить від Вас!
Джерела інформації:
Топ-4 відео про забруднення навколишнього середовища:
https://www.youtube.com/watch?v=Xfek1SqNt1Q
https://www.youtube.com/watch?v=X4teC7jjzJI
https://www.youtube.com/watch?v=130H-35dtxA
https://www.youtube.com/watch?v=EsU0t73gznA
Підготувала:
Алещенко Натілія Олександрівна,
керівник гуртка
Кінець літа – початок осені – це час збирання безцінного дару природи – грибів. Збирати гриби любить багато хто. Але чи всі знають, як правильно збирати гриби? Рекомендуємо вирушати за грибами рано вранці. Коли ще немає сонячних променів, гриби краще видно. Світанок – кращий час збирання, недаремно говорять: «Щоб грибів набрати, слід раніше встати». І це не єдина причина раннього походу за грибами. Тому, хто запізнився в ліс, можуть залишитися тільки обрізані грибні ніжки. Добре шукати гриби по росі. Волога шапочка гриба блищатиме і буде здалеку помітна серед листя.
Ознайомимося з різноманітністю грибів в природі, розглянемо будову шапкових грибів, з’ясуємо її особливості, навчимося розрізняти їстівні гриби від отруйних, правильно збирати гриби, вміти пояснювати відмінності та знаходити спільні риси грибів з рослинами і тваринами; будемо розвивати логічне мислення, п’янять, увагу, інтерес до особливого царства «Гриби», виховувати у себе бережливе ставлення до царства грибів, до рідного краю, рослин, любов до природи, повагу до думки іншого.
Гриби – одна з найбільших груп організмів, до неї належать близько 100 тисяч описаних ученими видів. Розміри грибів різні від одноклітинних дріжджів до величезних «поганок». Гриби населяють різноманітні середовища існування – у воді та на суші. Гриби поселяються на продуктах харчування, і в організмах тварин і людини, тобто є паразитами. Крім того, що вони виконують особливу роль у біосфері, їх широко застосовує людина для медичних і господарських потреб.
Гриби мають усі ознаки живих організмів. Вони дихають, живляться, ростуть, розмножуються і помирають. Однак гриби — особливі живі організми, відрізняються і від рослин, і від тварин.
Гриби – це окраса наших лісів. Їх потрібно берегти у природі. Не всі гриби можна їсти. Є гриби, що містять речовини, які при споживанні визивають отруєння людини і навіть смерть. Тому треба навчитися розрізняти гриби.
Гриби мають і негативне значення для людини. Так сапротрофні гриби псують харчові продукти, руйнують дерев’яні будівлі, шпали, книги. Гриби можуть спричиняти різні хвороби рослин, тварин, людини. Вживання отруйних грибів може призвести до смерті.
Симптоми отруєння грибами
Розрізняють чотири групи симптомів отруєння людей грибами, а саме:
Перша група – отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин, з’являється слабкість, нудота, блювання, іноді розлад шлунку.
Друга група – отруєння блідою поганкою із близькими до неї видами грибів, виявляється через 8-24 години, з’являються раптові болі у животі, блювання, слабкість, зниження температури, висока ймовірність смертельних наслідків.
Третя група – отруєння мухоморами виявляється через 30 хв. Через 6 годин з’являються нудота, блювання, запаморочення, марення, розширення зіниць. Рідко наступає смерть.
Четверта група – отруєння опеньками-несправжніми і чортовим грибом та отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні.
Розгадайте загадку!
По стежинці лісовій
Біжить півень Кукурій
Він кричить: Ку-ку-рі-ку !
Честь і слава грибнику.
Я наповнив кошик свій
І біжу курник мерщій
Дорікають йому все ж:
Всі ж гриби ти розтрясеш
Й насправді, гляньте, що сталось –
Всі гриби перемішались:
Бо- ви-мас-під-оп-че-ки-ки
Ки-сич-ли-під - ре - бе- лю-ки
Ро-їж-сич-о-ни-ень-ки
Си-зни-ро-не-ри-ці-ки-ки.
Відповідь: Боровики, Маслюки, Підосичники, Опеньки, Підберезники, , Лисички, Сироїжки, печериці.
Джерела інформації:
Топ-3 чарівних відео про різноманітність грибів, їх будову, правила збору грибів:
https://www.youtube.com/watch?v=5FyM01Hxzhk
https://www.youtube.com/watch?v=7JZEyNO0wZs
https://www.youtube.com/watch?v=Y57Z45MkXkk
Підготувала:
Алещенко Натілія Олександрівна,
керівник гуртка
Відліт птахів. Осіння екскурсія на природу
Настала осінь, і у народі кажуть, що птахи полетіли у вирій, тобто у теплі краї. За повір'ям, вирій пов'язаний із раєм - теплою і сонячною країною, яка розташована "за морем", куди на зиму відлітають птахи. Слов'яни вірили, що, наприклад, лелеки восени відлітають у вирій - міфічну теплу "країну вічної весни і вічного світла", а навесні повертаються і приносять душі майбутніх дітей.
Де ця казкова країна? Мабуть, у Африці? У які саме теплі краї відлітають птахи з нашої країни? Прояснити це можна лише зрозумівши, як проходить міграція птахів в Україні, коли і в якому напрямку відбуваються їх перельоти. Через Україну проходять міграційні шляхи багатьох видів птахів, які гніздяться як на території нашої країни, так і на півночі і сході Європи, в арктичних зонах Азії, на заході та сході Сибіру, у Казахстані. Місця зимівлі цих птахів знаходяться в Західній, Центральній та Південній Європі, Середземномор'ї, Африці, на Близькому і Середньому Сході, а також на півдні України - на Сиваші, північному узбережжі Чорного та Азовського морів, у дельті Дунаю тощо. Лише деякі види птахів мігрують через Україну в Індію та Південно-Східну Азію - це, наприклад, чечевиця, жовтоголова плиска, вівсянка-дібровник. А більшість - або на південь та захід Європи.
Птахи мігрують, у першу чергу, тому, що не зможуть знайти достатньо корму через сезонні зміни кліматичних умов - наприклад, настання холодів. Водночас зниження температури є другорядним фактором. Птахи відчувають на фізіологічному рівні, коли настає час міграції завдяки змінам довжини світлового дня. З цими змінами пов'язані гормональні зміни в організмах птахів безпосередньо перед періодом міграцій. Проявом цих змін є набагато більша активність птахів, так званий "перелітний неспокій", посилене харчування і накопичення жиру. Птахи накопичують енергію для далеких перельотів, зростає їхня активність і готовність до міграції завдяки генетично закодованим річним ритмам, які на фізіологічному рівні контролюють міграційні процеси.
У вересні-жовтні птахи, які пролітають через Україну, долають середні відстані, мігруючи переважно у Південну, Центральну або Західну Європу. Також - на південь України, частково - на північ Африки та на Близький Схід. Це період "класичної" або середньої міграції, під час якої мігрують журавлі, більшість видів качок, гуси, лебеді, мартини, деякі види куликів, більшість видів денних хижих птахів та багато видів горобцеподібних.
Листопад - це період пізньої осінньої міграції, коли птахи мігрують або кочують на недалекі відстані і, як правило, зимують на території України. Це снігур, чечітка, омелюх, дрізд-чикотень, чиж, щиглик, зеленяк, вівсянка звичайна, сорокопуд сірий, деякі види качок, мартинів, лебеді, ще долітають гуси та деякі види денних хижаків. У цей період зрідка можна побачити на прольоті і такі червонокнижні види як беркут та дрохва.
Лебеді відлітають з України у вересні-листопаді
Першими відлітають комахоїдні, а саме: стрижі, іволги (вивільги), ластівки, солов'ї, зозулі, славки. За ними відлітають всеїдні та зерноїдні птахи. На початку вересня збираються в дорогу лелеки, кулики перепілки. Із сумним карликанням тягнуться на південь журавлині ключі. У жовтні відлітають дрозди співочі, чорні шпаки та польові жайворонки. Пізно восени відлітають вальдшнепи, а потім і пернаті хижаки, такі як боривітер звичайний та сокіл балабан.
Кожен вид летить зграєю певної форми. Так гуси та журавлі летять "клином" або "ключем". Така своєрідна побудова полегшує їм політ. Кулики (прибережні птахи) летять шеренгою,а шпаки та інші дрібні горобині летять безладною зграєю або хвилеподібним польотом, переносяться низько над перелісками. Перелітають пернаті парами і поодинці, зокрема вальдшнепи та зозулі. Цікавим є той факт, що перепілки спочатку летять поодинці а потім збираються у великій кількості в Криму та на Кавказі. Тут вони відпочивають, живляться, а потім звідси летять далі через гори або Чорне море на зимівлю в Африку. Погані літуни, наприклад деркачі перебігають на великі відстані, і лише там, де не можна бігти, піднімаються в повітря. Проте у разі необхідності той же деркач здатний долати на своєму шляху великі простори над морем.
Швидкість перельотів у різних птахів різна. Так зозулі навесні летять із швидкістю 80 кілометрів за день, граки - 55 км, лелеки 60 км. Восени до місця зимівлі вони рухається повільніше. Висота польоту також різна. Наприклад журавлі піднімаються на висоту до 3000 меьрів, лелеки на 900 мерів, дрібні птахи здебільшого до 300 метрів. Переважна більшість птахів під час перельотів перебуває у повітрі 6-8 годин на добу, долаючи за цей час відстань 300-350 кілометрів. У зв'язку з тим що під час перельотів птахів витрачають багато сил і енергії, їм потрібне інтенсивне харчування, тому більшість птахів летить уночі, а вдень відпочивають та живляться. На сьогодні основним методом вивчення міграції птахів і їх кільцювання. Саме воно дає змогу встановити місця гніздування та зимівлі птахів, і їхні міграційні шляхи, а також тривалість життя та ін. За допомогою радіолокаторів визначають висоту і швидкість перельоту птахів.
Саме зараз, коли світловий день активно скорочується перед осіннім рівноденням, наші рідні українські птахи активно відлітають на південь. Своїм карликанням вони ніби прощаються із рідною Батьківщиною, тому й називають журавлів восени "журавлями" (від слова "журитися"), в той час як весною їх називали здавна "веселиками".
Джерело: https://u.animalefans.com/ptahi/8071-jaki-ptahi-prilitajut%D1%8C-do-nas-pershimi-navesni.html
Пропоную поглянути на картинки та розмалювати птахів!
Джерела інформації:
Топ-4 відео про осінній відліт птахів :
https://www.youtube.com/watch?v=DlEbdXXTewY
https://www.youtube.com/watch?v=tNFQRJxa3j4
https://www.youtube.com/watch?v=Wa60jPZwl4E
https://www.youtube.com/watch?v=S5nM2Fx0H8k
Підготувала:
Алещенко Натілія Олександрівна,
керівник гуртка
Добрий день юні друзі! Сьогодні будемо вивчати, розглядати, навчимося розпізнавати сліди тварин на снігу.
Нарешті зима зачарувала і постала в своєму чудовому сніжному оздобленні. Настав час зимових розваг, необхідним атрибутом яких є достатня кількість снігу. У розпорядженні дітей і дорослих санчата, лижі, ковзани, ліплення зі снігу фортець і фігур. Однак є і інтелектуальні зимові заняття на свіжому повітрі, наприклад, читання слідів тварин на снігу. Вивчення відбитків лап найбільш добре знайомих нам звірів – собак і котів – прекрасна можливість для початківця слідопита почати опановувати цим навиком, не відходячи далеко від будинку. Цікаво спостерігати, як видозмінюється слід в залежності від поведінки собаки: чи сидить вона, біжить або причаїлася в очікуванні.
Відбитки собачих лап дуже різноманітні, як і зовнішність наших чотириногих друзів. Деякі з них настільки великі, що можуть налякати не тільки дитину. І хоча вовк – вкрай рідкісний гість нашої місцевості, щоб бути впевненим необхідно знати головну відмінну ознаку вовчого сліду від сліду домашнього собаки. Якщо покласти сірник або прокреслити тонку смужку через слід вовка зверху від п’ятого та другого пальців, третій і четвертий залишаться незачепленими, в той час як у собаки пальці більш згруповані, і пряму лінію провести між ними не можна.
Про що кажуть сліди на снігу?
Найбільше слідів можна побачити, звісно, у місцях підгодівлі диких тварин. Біля годівниць сніг рясно списаний відпечатками лап козуль, зайців, птахів, дикого кабана. За слідами фахівці можуть визначити дуже багато. Наприклад, якій тварині вони належать, куди вона прямувала і пересувалася повільно або швидко, свіжість сліду, що тварина намагалася зробити.
Ось такий чудовий віршок про сліди тварин
По слідах усіх чудово
Я відразу вам назву
І жирафу, і корову,
І комашку, і сову!
Це чиї сліди петляють
Коло лісових доріг?
Це по лісі походжають
Нособраз і дикоріг!
Взимку частина тварин спить, а в інших вирує життя. У цьому можна переконатися, перетворившись на слідопита та перетворити звичайну зимову прогулянку у лісі на справжню забаву з елементами шоу ерудитів! Найбільше слідів можна побачити, звісно, у місцях підгодівлі диких тварин. Біля годівниць сніг рясно списаний відпечатками лап козуль, зайців, птахів, дикого кабана.
За слідами фахівці можуть визначити дуже багато. Наприклад, якій тварині вони належать, куди вона прямувала і пересувалася повільно або швидко, свіжість сліду, що тварина намагалася зробити. Приміром, паралельні лінії – відбиток крила пташки, яка злітала.
Цікаві факти:
- Сліди зайця: відбитки задніх лап значно більші за відбитки передніх. Вони розташовані групами по чотири відбитки: два великих, паралельних один одному, попереду, а за ними, трохи навскіс один за одним, два дрібніших. Передні відбитки залишають задні лапки зайця, а позаду них розташовуються відбитки передніх лапок – адже заєць пересувається, стрибаючи! Хоч як би швидко біг заєць, слід його завжди однаковий - тільки відстань між відбитками змінюється.
- Слід зляканої лисиці, яка пустилася галопом, за розташуванням відбитків дуже схожий на заячий. А сліди спокійної тварини стають цілком лисичими.
- Заєць-русак - майстер заплутувати сліди. Коли він іде на денне лежання, то спочатку кілька разів круто повертається, біжить назад по своїх власних слідах, а потім робить великий стрибок вбік. Цей він проробляє кілька разів, а потім, роблячи широку дугу, йде на лежання і лягає так, що йому видно те місце, де він маневрував.
- Сліди білки нагадують трапецію, а на злегка підталому снігу чітко відображаються пальці і кігтики.
- Сліди, схожі на мініатюрний білячий слід, але ще з рисками від хвоста, залишають лісові миші.
Дикі тварини ведуть потайний спосіб життя. Завдяки добре розвиненій чуттю, слуху та зору звірі й птахи помічають людини раніше, ніж він їх, і якщо вони відразу не тікають або не відлітають, то затаюються, і поведінка їх стає нетиповим. Розгадати таємниці життя звірів спостерігачеві допомагають сліди їх життєдіяльності. Під цим мають на увазі не тільки відбитки кінцівок, але і всі зміни, які тварини вносять в навколишню природу. Щоб правильно використовувати виявлені сліди, треба знати, кому вони належать, як давно вони залишені тваринам, куди тварина направлялося, а також способи його пересування. Як же навчитися розпізнавати сліди тварин? Для визначення свіжості сліду необхідно пов’язувати воєдино біологію тварини, стан погоди в даний момент і кілька годин тому та інші відомості. Наприклад, вранці виявлено слід лося, не припорошений снігом, випадало напередодні з другої половини дня до вечора. Свіжість сліду не викликає сумніву - він нічний.
Свіжість сліду можна визначати і на дотик. На морозі в сухому снігу свіжий слід не відрізняється за пухкості від поверхні навколишнього снігу. Через деякий час стінки сліду тверднуть, і тим сильніше, чим нижче температура,- слід «черствіє». Будь-який інший слід, залишений великим звіром, з часом стає більш жорстким, і чим більше часу проходить з моменту утворення сліду, тим він стає жорсткішим. Сліди дрібних звірів, залишені на поверхні глибокого снігу, не твердіють. Важливо з’ясувати, чи був звір тут з вечора або пройшов годину тому. Якщо слід старий, більше доби, то шукати залишив його звіра марно, він уже далеко, поза межами досяжності. Якщо ж залишений слід свіжий, то звір може знаходитися десь поблизу. Для визначення свіжості сліду потрібно тонкої гілочкою розділити слід. Якщо слід легко ділиться, то він свіжий, якщо не ділиться - старий, йому більше доби.
Ці відмінності виникають тому, що звірі опускають кінцівки (ногу, лапу) полого, а виймають їх зі снігу майже вертикально вгору. Ці відмінності отримали назви: поволока - задня стінка і виволік - передня стінка сліду. Коли тварина виймає ногу, воно надавлює на передню стінку, ущільнюючи її, задня стінка при цьому не деформується. Іноді, щоб точно визначити напрям руху звіра, необхідно його поквапити, спостерігаючи за почерком слідової доріжки.
Звірі з подовженим тілом і короткими кінцівками найчастіше пересуваються помірним галопом. Вони одночасно відштовхуються задніми кінцівками і потрапляють точно у відбитки передніх кінцівок. Іноді при повільному галопі одну або обидві задні лапи звірятко не доносить до відбитків передніх, і тоді з’являються групи слідів по три і чотири відбитка, звані трьохчеткі і четирьохчеткі. Рідше довго тілі і коротконогі звірки переходять на кар’єр, і тоді в стрибку вони ставлять задні лапи попереду передніх, і тому відбитки задніх лап стоять попереду передніх (зайці, білки).
Вивчаємо з любов’ю ліс і його життя – воно безмежно цікаве!
Джерела інформації:
Топ-3 відео про вивчення, розпізнання слідів на снігу:
https://www.youtube.com/watch?v=yqJwLpJmHtI
https://www.youtube.com/watch?v=dkYwfpcMKkM
https://www.youtube.com/watch?v=O2zhxam10SI
Підготувала:
Алещенко Натілія Олександрівна,
керівник гуртка