Спогади Лідії Сергіївни Мацак про юннатівський рух 50-60 років минулого століття в Бабайківській школі Царичанського району.
Навчання у Бабайківській середній школі було цікавим, веселим та насичене подіями, змістом і результатами. Є що згадати і мені, так як в школі була активісткою, очолювала раду дружини, була членом бюро райкому комсомолу.
Запам’ятався мені юннатівський рух, який на той час був плідним, активним. Шкільні навчально-дослідні ділянки були завжди зразковими. Під керівництвом учителя біології Михайла Савича Нездійминоги проводились різноманітні досліди. Я вирощувала картоплю. Тема досліду “Вплив строків підживлення на урожай картоплі”. Було дві окремих ділянки, одна з них контрольна, друга – дослідна. Всі спостереження велись у щоденниках. Я виконала три підживлення. Перше - при підгортанні в ґрунт вносилася сечовина (три столові ложки на відро води). Друге підживлення – на початку цвітіння, кущі картоплі проливались золою (0,5 кг на відро води). Третє підживлення - в кінці цвітіння полив розчином мінеральних добрив “Суперфосфат” (4 столові ложки на відро води). При зборі врожаю зробила висновки, що на контрольній ділянці врожай був менший вдвічі, ніж на дослідній ділянці.
Часто вчителі нас водили на екскурсії у ліс, у поле, на галявини. Проводили фенологічні спостереження, розповідали про рослини, особливо про лікарські. Кожного разу ми приносили якусь рослинку і висаджували на ділянках. Так і з’явився відділ лікарських рослин. Там росли ромашка лікарська, мати-й-мачуха, медунка запашна, подорожник звичайний та ланцетолистий.
Доглядали навчально-дослідні ділянки самі учні – юннати. Влітку щовівторка приходили всі учні, прополювали свої ділянки, записували спостереження у щоденник.
Навчаючись у 9 та 10 класах, я доглядала у саду 2 дерева. Це були яблуні. Потрібно було обкопувати дерева та знищувати бур’яни. Яблуні сорту « Симиренка» гарно приживалися у нашому шкільному саду. В однієї яблуні така крона була розложиста, що доводилось обкопувати дерево в діаметрі до 10 метрів. У саду під керівництвом учителя Куземи Семена Івановича теж проводились досліди. Наприклад, я досліджувала вплив чеканки на щорічне плодоношення. Завдяки цьому досліду сад родив щорічно. Врожай збирали теж самі учні, але дуже обережно: не дай Бог, яблуко стукне об відро… Потім ми кожне яблуко обмотували в папір і складали в ящики на зберігання. А потім, на Новий рік, в подарунки клали і яблука, вирощені юннатами. Які ж вони були солодкі!
Навесні юннати закладали парник, дотримуючись всіх агротехнічних правил. Висівали насіння овочів, в основному капусту і помідори. Догляд був щоденний. Потрібно було в сім годин ранку відкрити парник, вирвати бур’ян, вчасно підживити. У школі були коні, то добрива вистачало. А ввечері треба було прийти полити рослини та закрити парник. Вирощену власними зусиллями розсаду ми могли кілька десятків взяти додому, частину висаджували на ділянках, а лишок навіть продавали.
Вся ця робота проводилась непримусово, а за покликом душі!
Примітка. Лідія Сергіївна Мацак – ветеран педагогічної праці, віддала 47 років вчительській справі, відмінник освіти України, вчитель-методист, голова Бабайківської первинної ветеранської організації, керівник клубу за інтересами “Надвечір’я”. Її юннатівська історія продовжується і зараз, адже природа і квіти є невід’ємною частинкою душі нашої оповідачки. Саме Лідія Сергіївна, колишній директор школи, надихнула місцевих школярів та вчительський колектив створити в селі свій молодіжний сквер, свою територію спілкування, а по суті - нове лице села. За підтримки громадської організації “Європейське покоління” сквер поповнився у 2018 році берізками, квітами та кущами, за якими завзято доглядає учнівська молодь.
Сапай Наталія Іванівна,
вчитель біології Бабайківського ліцею
Царичанської селищної ради