До 100-річчя юннатівського руху в Україні
Павлоград натуралістичний: миті історії

Частина 5

У 90-ті роки на станції значно посилилася науково-дослідна робота з обдарованими дітьми. Юннати стали постійними учасниками та призерами Всеукраїнських та обласних заходів, таких як “Дотик природи”, “Саду мого дивосвіт”, “Парки – легені міст та сіл”, “Дослідницький марафон”, “Птах року” та інших, де вони демонстрували свої знання, творчі здібності та дослідницькі навички.

У 1993 році розпочалася плідна співпраця станції з Малою академією наук (МАН). Першим манівцем став вихованець гуртка “Юні зоологи” Бригадиренко Віктор, який під керівництвом Зайцевої Людмили Степанівни розпочав науково-дослідну роботу в напрямі “Зоологія. Комахи”. Сьогодні Бригадиренко В.В. – кандидат біологічних наук, доцент Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, де він викладає дисципліни “Зоологія”, “Екологія”, “Ентомологія”, “Паразитологія”, “Інформаційні технології в екології”. Він є відповідальним редактором індексованих у Web of Science наукових журналів “Biosystems Diversity”, “Regulatory Mechanisms in Biosystems”, заступником головного редактора журналу “Ukrainian Journal of Ecology”; членом редколегії наукового журналу “Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель”. Його успішна наукова кар'єра є яскравим прикладом того, як СЮН сприяє розвитку наукового потенціалу молоді та виховує майбутніх вчених.

Робота з обдарованими дітьми на Станції юних натуралістів (СЮН) у Павлограді набула особливого розмаху з 1996 по 2002 рік, коли до її керівництва долучився Старіков Геннадій Васильович. Випускник факультету мисливствознавства Іркутського університету, професійний педагог, науковець, кандидат природничих наук відразу набув популярності серед талановитої молоді, яка мала за мету зв’язати своє життя з еколого-біологічними науками. Як ніхто він спонукав вивчати природу і поважати її закони, відчувати себе значимою частиною нашої планети.

Генадій Васильович працював директором Станції юннатів по 1999 рік  та керівником гуртків “Юні екологи” та “Юні орнітологи”  по 2002 р. Основним напрямком роботи з дітьми була участь  юннатів його гуртків в Малій академії наук. За період його роботи на Станції юннатів він випустив близько 30 учнів МАН. Разом з вихованкою Оксаною Приймак вивчали “Екологічний стан р. Гніздка в районі м. Павлограда”. Тепер Оксана кандидат біологічних наук і викладач в сільськогосподарській академії. Свою долю з екологією та біологією також пов’язали і Яковенко Оксана, учениця Павлоградської школи № 2, Синько Вікторія учениця ЗШ №8, Приймак Катерина, учениця ЗШ № 19 та ін.

Основними  напрямками його роботи були орнітологія та екологія, рибоводство та зоологія. Генадій Васильович активно популяризував позашкільну освіту в місцевих засобах масової інформації. За роки його директорства був налагоджений тісний зв’язок з біологами всіх 20 шкіл міста. Як наслідок  - проведення міських виїзних семінарів для вчителів-біологів до природних заказників з метою вивчення рослинного та тваринного світу.

Старіков Г.В. налагодив тісний зв’язок з Павлоградською екологічною спілкою ім.Варняка, спілкою охорони природи, Павлоградською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, Павлоградським історико-краєзнавчим музеєм.

Заступник директора Станції юних натуралістів (СЮН) Буряк Валентина Миколаївна – досвідчений педагог, відзначений званням “Відмінник освіти”. Її багаторічна праця присвячена розвитку юннатівського руху та вихованню екологічно свідомого покоління. Під її керівництвом вихованці СЮН протягом багатьох років є незмінними призерами обласних змагань та зльотів юних натуралістів, а також обласних та Всеукраїнських конкурсів та акцій екологічного спрямування.

Юні академіки, які займаються науково-дослідницькою роботою під керівництвом Валентини Миколаївни, є активними учасниками:
- Міжнародних науково-освітніх програм, де вони мають можливість обмінюватися досвідом з ровесниками з інших країн та долучатися до міжнародних дослідницьких проектів.
- Міжнародного симпозіуму “Дотик природи”, який є престижною науковою платформою для обговорення актуальних проблем екології та охорони довкілля.
- Всеукраїнських зборів юних екологів, де вони мають можливість презентувати свої наукові досягнення, брати участь у дискусіях та майстер-класах, а також налагоджувати контакти з іншими юними дослідниками.

Валентина Миколаївна Буряк є не лише талановитим педагогом, але й наставником, який надихає юних натуралістів на наукові пошуки та екологічну діяльність. Її відданість справі та високий професіоналізм сприяють розвитку юннатівського руху в Павлограді та вихованню майбутніх науковців та екологів.

Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1rdbGhVpxBl4HKr-YD5yQTU-LNmLMy1aq?usp=sharing

Далі буде

Підготувала:
Директор комунального закладу                                          Катерина КИРИЧЕНКО

позашкільної освіти “Еколого-натуралістичний
центр” Павлоградської міської ради

Детальніше...

Павлоград натуралістичний: миті історії.
До 100-річчя юннатівського руху в Україні

Частина 3

У 1980 році Станцію юних натуралістів очолила Бородіна Ніна Іванівна, яка прийшла на посаду директора одразу після закінчення сільськогосподарського інституту. Її відданість справі та багаторічна праця на благо юних натуралістів Павлограда тривала до досягнення 60-річного віку. За роки роботи Ніна Іванівна зробила значний внесок у розвиток станції, за що була нагороджена знаком “Відмінник освіти”. Її керівництво стало періодом стабільного розвитку та розширення діяльності СЮН.

З роками колектив станції невпинно зростав, залучаючи до своєї роботи талановитих та відданих фахівців. На станцію прийшли:
- Маркова Валентина Миколаївна, яка присвятила все своє трудове життя екологічній освіті та вихованню молодого покоління в дусі любові, охорони та бережливого ставлення до природи рідного краю. Її досвід та знання стали безцінними для юних натуралістів.
- Петренко Світлана Олександрівна, керівник гуртків “Юні лісівники” та “Любителі зеленої архітектури”, яка прищеплювала дітям любов до лісу та навчав їх основам ландшафтного дизайну.
- Зайцева Людмила Степанівна, керівник гуртка “Юні зоологи”, яка відкривала для юних натуралістів дивовижний світ тварин, навчаючи їх спостереженню та дослідженню.
- Репіченко Валентина Іванівна, керівник гуртків “Юні ботаніки-рослинники”, “Юні валеологи” та “Юні екологи”, яка знайомила дітей з різноманіттям рослинного світу, навчала їх основам здорового способу життя та екологічної грамотності.

Ці фахівці, разом з іншими членами колективу, створили на СЮН атмосферу творчості, пошуку та любові до природи, де кожен юний натураліст міг реалізувати свій потенціал та зробити свій внесок у збереження довкілля.

У 80-ті роки Станція юних натуралістів (СЮН) у Павлограді активно розвивала науково-дослідницьку діяльність. Керівники гуртків тісно співпрацювали з Географічним товариством СРСР, зокрема з фенологічним сектором. Юннати регулярно отримували бланки “Фенологічні спостереження” за порами року – весна та осінь – і проводили ґрунтовні дослідження в розділах “Гідрометеорологічні явища”, “Явища в світі рослин” та “Явища в світі тварин”. Результати цих спостережень систематично надсилалися до міста Києва, де вони використовувалися для наукових досліджень.

У 80-90-ті роки СЮН не лише зміцнила свої позиції як центр природоохоронної роботи, але й стала важливим осередком науково-дослідної та екологічної діяльності. Водночас розширювалася співпраця зі школами міста. У навчальних закладах були створені “Зелені патрулі” та “Блакитні патрулі” – добровільні об’єднання юних захисників природи, які проводили агітаційну роботу з охорони довкілля.

Юннати та керівники гуртків еколого-натуралістичного профілю активно співпрацювали з Українським товариством охорони природи, відділом хребетних Інституту зоології АН СРСР та кафедрою зоології хребетних Київського університету імені Тараса Шевченка. Спільними зусиллями проводилися дослідження перельотів птахів по Україні навесні та восени. Зокрема, у 1984 році була проведена масштабна операція “Грак”.

Школярі міста та юннати брали участь в екологічній експедиції “Зелений слід” та обласній операції “Збережемо рідну природу”. Велася різнопланова дослідницька робота за завданням науковців Дніпропетровського сільськогосподарського інституту та Павлоградської держсортодільниці зернових та овочевих культур.

Юннати та педагоги СЮН стали ініціаторами низки екологічних акцій, таких як “Первоцвіти під охороною”, “Букет замість ялинки” та “Зелена хвиля”, до яких долучилися учні всіх шкіл міста.

Наприкінці 80-х – на початку 90-х років колектив СЮН запровадив нову форму роботи – кінолекторій. Юннати разом з керівниками гуртків готували тематичні лекції, наприклад, “Тварини нашого краю, їх охорона”, які доповнювалися переглядом кінофільмів.

Цей період став часом активної науково-дослідницької та природоохоронної діяльності СЮН, коли юннати не лише вивчали природу, але й робили вагомий внесок у її збереження.

Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1ebflH_EZcYO2pMNLIaggyzj_GyMk_R3q?usp=sharing

Далі буде.

Підготувала:
Директор комунального закладу                                                 Катерина КИРИЧЕНКО
позашкільної освіти
“Еколого-натуралістичний центр”
Павлоградської міської ради

Детальніше...

До 100-річчя юннатівського руху в Україні.
Павлоград натуралістичний: миті історії

Частина 4

Створення музею природи на Станції юних натуралістів (СЮН) у 1985 році стало важливим кроком у розвитку екологічної освіти та виховання в Павлограді. Цей музей став не лише місцем зберігання цінних експонатів, але й центром науково-дослідницької та просвітницької роботи.

Музей був створений з метою підвищення екологічної свідомості учнів, ознайомлення їх з різноманіттям тваринного світу та виховання дбайливого ставлення до природи.

Він також став базою для проведення науково-дослідницької роботи юннатів, які могли вивчати анатомію та морфологію тварин.

На момент створення музей налічував 75 опудал тварин та птахів, які представляли різноманітні види, що мешкають у регіоні та за його межами.  Були оформлені експозиції: “Денні хижі птахи”, “Відділ трубконосі – чайки”, “Тварини листяного лісу”, “Представники тваринного світу тундри та тундро-тайги”, “Тварини Австралії”, “Представники Дніпровських степів”.

Експозиція музею постійно поповнювалася новими експонатами, які здобувалися в результаті експедицій, досліджень та співпраці з іншими науковими установами.

В музеї проводились екскурсії для учнів шкіл міста, під час яких вони знайомилися з різноманіттям тваринного світу та дізнавалися про необхідність його охорони. Організовувались виставки, присвячені різним аспектам охорони природи, таким як збереження рідкісних видів тварин та рослин. Проводилась науково-дослідницька робота юннатами, які вивчали анатомію та морфологію тварин. Експонати музею використовувались для проведення занять у гуртках еколого-натуралістичного профілю.

Музей природи став невід'ємною частиною освітнього процесу, де покоління юних павлоградців мали змогу на власні очі побачити багатство та різноманіття навколишнього світу.

У цьому ж 1985 році на території Вербського лісу була відкрита екологічна стежка, яка стала справжньою лабораторією під відкритим небом для юних натуралістів та школярів Павлограда. Тут вони мали можливість безпосередньо вивчати флору і фауну рідного краю, збирати гербарії, проводити фенологічні спостереження, фіксуючи зміни в природі залежно від пори року. Ця мальовнича екостежка, розташована в серці Присамар'я, з її багатим видовим складом дерев, кущів та трав'янистих рослин, перетворилася на музей живої природи, де кожен міг відчути себе частиною навколишнього світу. Тут були знайдені рідкісні рослини: рябчик малий, тюльпан дібровний, сон-трава, ряст ущільнений, проліска дволиста, півники болотні, купи на багатоквіткова, ковила волосиста, латаття біле та ін. Вона стала не лише місцем для наукових досліджень, але й унікальною школою природи для вчителів біології, учнів шкіл та юннатів, де вони могли на практиці застосовувати свої знання та відкривати для себе нові таємниці природи.

У 1987 році на СЮН було створено музей хліба, що став черговим свідченням ініціативності станції у справі екологічного та патріотичного виховання молоді. Музей став центром просвітницької роботи, а станція знову виступила ініціатором створення куточків хліба в школах міста, де діти могли дізнатися про історію хліба, його значення в житті людини та необхідність бережного ставлення до нього.

Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1jY8DjIAxQW7_n3ZlzT-74r0QtZfX8whl?usp=sharing

Підготувала
директор комунального закладу
позашкільної освіти  
“Еколого-натуралістичний центр”
Павлоградської міської ради                                        Катерина КИРИЧЕНКО

Детальніше...

Павлоград натуралістичний: миті історії.
До 100-річчя юннатівського руху в Україні

Частина 2

У 60-70-ті роки Станція юних натуралістів (СЮН) у місті Павлограді переживала період активного розвитку, поступово перетворюючись на справжній центр дослідницької та природоохоронної роботи в місті. Її діяльність стала невід'ємною частиною освітнього процесу, адже СЮН тісно співпрацювала з усіма школами міста, надаючи учням можливість поглибити свої знання про природу та долучитися до її охорони.

Саме в цей період було започатковано низку відомих ініціатив, які стали традиційними для юннатівського руху. Серед них – акції “День зустрічі птахів”, спрямована на збереження та приваблення птахів, “Зелена аптека”, що знайомила дітей з цілющими властивостями рослин, та “Хліб – всьому голова”, яка виховувала повагу до праці хлібороба та цінності хліба.

1977 рік став знаковою віхою в історії СЮН. Станція переїхала в нову будівлю за адресою вулиця Леніна, 15 (нині вулиця Соборна), яка є архітектурно-історичною пам’яткою міста. Це дало новий імпульс для розвитку юннатівського руху, адже тепер у розпорядженні юних натуралістів були просторі та комфортні приміщення.

Тісна співпраця з Марвинським лісорозсадником сприяла благоустрою території СЮН. Завдяки спільним зусиллям було закладено дендропарк, де юннати могли вивчати різноманітні види дерев та кущів, а також розбиті навчально-дослідні ділянки, на яких проводилися експерименти з вирощування рослин. Клумби, прикрашені різнобарвними квітами, стали справжньою окрасою станції.

При СЮН було створено живий куточок, де мешкали різноманітні тварини. Юннати з великим задоволенням доглядали за ними, поповнюючи видовий склад зоокуточка. Натуралістичні гуртки працювали не лише на СЮН, але й при школах та клубах “Вогник” і “Веснянка”, залучаючи до природоохоронної діяльності все більше дітей. Під керівництвом досвідчених педагогів станції в школах виготовлялися шпаківні, велася активна робота по знищенню шкідників садів та городів.

Цей період став часом розквіту юннатівського руху в місті Павлограді, коли СЮН перетворилася на важливий осередок екологічної освіти та виховання, де діти вчилися любити та берегти природу рідного краю.

Фотографії за посиланням:
https://drive.google.com/drive/folders/1SleiLpVpPvLqTr3JQK7-KWCmpiI_OdXy?usp=sharing

Далі буде.

Підготувала:
Директор комунального закладу                                                Катерина КИРИЧЕНКО
позашкільної освіти
“Еколого-натуралістичний центр”
Павлоградської міської ради

Детальніше...