Про нас
ІВАН ЯКОВИЧ АКІНФІЄВ:
ДУМКИ ПРО ПРИРОДНИЧЕ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ
Варфоломій Савчук доктор історичних наук, професор Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара
У 2011 році виповнюється 160 років від дня народження відомого вченого-природознавця, географо-ботаніка, флориста Івана Яковича Акінфієва, який проживав у Катеринославі майже 40 років (з 1880 по 1919 рр.). Він прожив яскраве, насичене, складне життя і помер у Катеринославі 1919 року під час громадянської війни. Можна говорити про Івана Яковича як про відомого дослідника флори Кавказу, чиє ім’я стоїть поряд з іменами таких науковців як І. П. Бородін, О. О. Браунер, О. В. Клосовський, А. М. Краснов, Г. І. Танфільєв, І. Ф. Шмальгаузен та інші.
Але сьогодні наша розмова не про його наукові здобутки, а про те, як ця людина ставилася до рідної природи, до виховання дітей, як вона уявляла спілкування людини з природою і що робила для того, щоб це спілкування розбурхувало в юнацьких душах любов до рідної природи.
Вже з самого початку своєї педагогічної діяльності І. Я. Акінфієв був прибічником живого спілкування з природою, наочного викладання природознавства з використанням, в першу чергу, екскурсій. Ще на початку 80-х років ХІХ століття при викладанні курсів природознавства педагог використовував екскурсії, які мали краєзнавче й освітньо-виховне значення.
Одна з перших екскурсій, про ведена ним після початку роботи у Катеринославському реальному училищі, була екскурсія на Бахмутські cолекам’яні копальні. Поступово накопичувався досвід таких екскурсій, виразніше виявлялися принципи їх організації та значимість для природознавчого виховання дітей.
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЮННАТІВСЬКОГО РУХУ НА ВЕРХНЬОДНІПРОВЩИНІ
Юлія Ядерна директор Верхньодніпровського районного ЕНЦ
Через школу юннатівський руху Верхньодніпровщини більш як за 85 років пройшли тисячі хлопчиків та дівчаток.
Для багатьох з них вона стала визначальною в її подальшій долі. Але і тим, хто не став біологом, зоологом, ботаніком або лісником чи садоводом, юннатівство допомогло на все життя зберегти любов, бережне й дбайливе ставлення до праці та до людей праці.
Юннатівський рух в районі бере свій початок з 1934р; перші ж витоки насадження та догляд за садами з школах району сягають у далекий 1949 рік - при Посуньківській школі закладено сад площею 2,5 га, де учні не лише доглядали плодові дерева, а й проводили досліди по штучному запиленню яблунь.
1949 -1965 рр. За ініціативою Марка Озерного, майстра високих врожаїв кукурудзи, при Мишуринрізькій СШ створено ланку „Озернят". Рух юних кукурудзоводів поширився по всій області. Ланка переросла в учнівську бригаду. В районі працювало 9 бригад, 8 733 учні обробляли землю на площі 143 га.
1972 р. При Мишуринрізькій неповній середній школі створено шкільне лісництво, 30 учнів якого доглядали ліс на площі 143 га.
1979 р. Юннати Дніпровокам’янської, Правобережнянської, Любомирівської та Першотравенської середніх шкіл започаткували обласну операцію „Піонерська ферма - кролівництво", 17 шкіл кролеферм вирощували 1653 кролів. Щорічно здавали до 3 тисяч кролів та до 25 тисяч кролешкірок зі шкільних кролеферм та вирощених на дому.
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ЮННАТІВСЬКОГО РУХУ НА КРИНИЧАНЩИНІ
Лілія Ковальчук заступник директора з навчально-виховної роботи Криничанського центру учнівської молоді
На Криничанщині школярі приймали активну участь в охороні навколишнього середовища ще до революції. В земській школі на 4 кварталі селища Криничок, директором та вчителем якої був Овдієнко О. О. Завдяки цьому вчителеві учні мали змогу займатися на навчально-дослідних ділянках, які були при школі. Ще при школі була своя пасіка та квітники. Діти доглядали за бджолами та збирали гербарії рослин того часу нашої місцевості.
У нашому районі активно почали діяти юннатівські загони у 1960х роках при Ганнозачатівській семирічній школі, Семенівській СШ та інших.
Під керівництвом Білого Миколи Герасимовича при Червоноіванівській школі-інтернаті був закладений парк, сад, квітники та навчально-дослідні ділянки, на яких почала вестися дослідницька робота. В 1972 році на садибі школи-інтернату уже налічувалося 56 видів різних дерев. Масовий натуралістичний рух у школі розпочався з квітникарства. Всім учням – від 1 до 10 класів – було виділено частину садиби школи, яку потрібно було перетворити на квітучий куточок.
Багато корисних справ на рахунку у зелених патрулів школи-інтернату. Юні природолюби доглядають за молодими деревами і кущами, поливають квітники, восени виготовляють годівниці для зимуючих птахів і постійно їх годують, щовесни ремонтують і виготовляють нові гніздівлі для птахів та розвішують їх по деревах (по 120–160 штук щороку).
В зимові місяці у підвальному приміщенні спального корпусу юннати вирощували гідропонним способом зелену цибулю і передавали в їдальню для вихованців інтернату.
ДОСВІД КРАЩИХ
На мальовничих схилах Дніпра розкинулось славетне козацьке село Мишурин Ріг. Давню історію має село, адже в історії міст і сіл України є згадка, що на цьому місці побували: Богдан Хмельницький, який провів тут нараду реєстрових козаків; Т.Г. Шевченко розпочав свою роботу по Дніпру до Запоріжжя з Мишурин Рогу; Д. І. Яворницького здивували і захопили вміння жінок села розписувати хати і печі. Та не лише славним минулим славиться наше село. Вогнями трудових звершень свого часу сяяв на всю країну – Мишурин Ріг - батьківщина високих врожаїв кукурудзи. На хліборобському небосхилі села, що вікнами хат у Дніпро заглядав, в ті роки яскраво поломеніли дві Золоті Зірки - Зірка Марка Озерного та Зірка Надії Кошик. Марку Остаповичу допомагали і піонери місцевої школи. Пізніше ланка по вирощуванню качанистої переросла в учнівську виробничу бригаду, де проводилась дослідницька робота.