ЕКСПЕДИЦІЯ!
Дорога лягає сірою стрічкою та тікає десь за горизонт. У вікно, спочатку лагідно, потім при пікаючи, але привітно заглядають промінці сонця, мимо проносяться поля, степи, села, міста. В нашому автобусі весело та затишно: керівники, студенти, юннати. Разом співаємо пісні, граємо в ігри, а душу лоскоче приємне відчуття подорожі та очікування зустрічі з непізнаним ще багатством природи.
Що в душі у кожного – невідомо, але чітко відчуваєш заінтригованність та цікавість тих, хто з нами вперше, і щастя та захват тих, хто вже усвідомив весь сенс слова ЕКСПЕДИЦІЯ. Почалось! Перші зупинки, знайомство та роз поділ всіх учасників по секціях: геоботаніки, зоологи, гідробіологи. Слухаємо і занотовуємо керівників, відбираємо проби, досліджуємо, пізнаємо, робимо корисне. Все сплітається в душі та розквітає від чуттям задоволення та наповненості. Мабуть, саме так і повинна по чувати себе людина.
Що в душі у кожного – невідомо, але чітко відчуваєш заінтригованність та цікавість тих, хто з нами вперше, і щастя та захват тих, хто вже усвідомив весь сенс слова ЕКСПЕДИЦІЯ. Почалось! Перші зупинки, знайомство та роз поділ всіх учасників по секціях: геоботаніки, зоологи, гідробіологи. Слухаємо і занотовуємо керівників, відбираємо проби, досліджуємо, пізнаємо, робимо корисне. Все сплітається в душі та розквітає від чуттям задоволення та наповненості. Мабуть, саме так і повинна по чувати себе людина.
Ось і перша стоянка. Після ретельного вивчення карти та огляду місцевості керівники вибирають місце ночівлі – майже завжди біля річки, водойми. Розбиваємо табір і розподіляємось: хтось встановлює намети, хтось відповідає за дрова та багаття, хтось, разом з одним із керівників, займається приготуванням вечері. Це прекрасне відчуття єдності, коли кожен знає, що робить корисну справу для всіх, а не тільки для себе, і відчуває відповідальність. А коли бачить вдячність оточуючих, відчуває потяг зробити щось іще. Така смачна вечеря, приготовлена разом на вогнищі після виснажливої подорожі першого експедиційного дня.
Ранкова свіжість разом із першими промінцями сонця пробивається крізь стінки намету, лоскоче, кличе назовні. Який ранок! Пташки, заклопотані своїми справами, весело вітають новий день. Вся природа, умита росою, глибоко та вільно дихає. Листя на деревах приємно шумить, радісно виблискує. О! Орнітологи наші вже спостерігають, фотографують, підслуховують розмови заклопотаних пташок. Як приємно вмитися росою – відчуваєш себе частиною всього навкруги, наповнюєшся тихою радістю. Ось і поживний сніданок, але чомусь не всі звикли снідати, вони з нами вперше, попередили, посміхнулися – вперті дуже. У нас попереду насичений подіями день, багато кілометрів треба здолати автобусом, багато пройти, багато сил треба. Зібрали табір, і вперед – на зустріч новому.
Безкраї степи, залиті ароматами трав, балки, яри, глибокі байраки, струмки, річки, озера… Скільки чудових природних об’єктів зустрічаємо на своєму шляху! Важко передати словами стан душі, коли стоїш посеред незайманого степу, глибоко вдихаєш запах різнотрав’я, свободи, незалежності природи від людини і сам від чуваєш себе тим степом, «розумієш» його і радієш. Стаєш свідком дива природи: шавлія поникаюча голубими верхівками зливається зі сріблястим морем ковили, лагідні пухнасті хвилі якої, підкорюючись вітру, несуть крізь тебе свою радість.
Сонце вже добряче припікає, нагадуючи про час. Треба зробити зупинку для обіду. Поки обід готується, розбираємо зібрані матеріали, дописуємо в блокноти, хто що не встиг занотувати, закладаємо нові листи гербарію. Десь годинка дві, і далі в дорогу.
Вечір м’яко опускається на землю, дерева тихо шепочуться, пташки затихають, небо на заході заливається яскравими фарбами, не ймовірним переливом відтінків, що оточують вогняне коло. Річка наче теж засинає, вкривається ковдрою вечірніх променів та занурюється сама в себе. Так спокійно і затишно спостерігати все, бути в одному ритмі з природою.
Після вечері збираємось біля вогнища. Це місце ніби притягує, вогонь танцює, закликаючи до дружнього кола, і ось з’являється перлина вечора – гітара. Захопленню немає меж, ллються гарні пісні, теплом наповнюються душі, точаться тихі розмови, в яких ділимося враженнями прожитого разом дня. Дехто вирішує для себе на вчитися грати на гітарі, дехто згадує, що колись грав, і намагається зіграти щось. Але ніч та втома беруть своє, давно прийшов час від почивати.
Протягом п’яти днів ми разом, вже «великою родиною» долаємо кілометри шляху, наповнюємо ся знанням таємниць природи, про никаємося все більше любов’ю до життя навкруги, щиро відкриваємо ся один одному. Яскравими плямками в пам’яті залишаються знахідки рідкісних рослин та тварин, нові знання та все побачене вперше.
Дехто змінює на краще свої по гляди на життя та оточення. Щирість та доброзичливість – основа наших відносин. Керують нами любов до природи, небайдужість до її майбутнього.
Побувавши один раз в експедиції, неможливо це забути. Вона змінює, надихає, залишає по собі багато безцінного та кличе до себе ще і ще!