ВІД ТЕРЕН ДО СЬОГОДЕННЯ
Педан Юрій Федорович, директор комунального закладу освіти
„Обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді”
В 2010 році юннатівський рух в Україні відзначає своє 85-річчя. Ця знаменна дата стала повштохом заглянути у минулі роки, дослідити чим була викликана необхідність залучити дітей до вивчення природи рідного краю та її збереження, кому належать перші наробки в цій святій справі.
Одним з перших наставників юннатів на теренах нашої області можна вважати Івана Яковича Акінфієва (1851–1919 рр.), який майже 40 років жив і працював на Придніпров’ї. Він був одним з фундаторів шкільної екскурсійної справи, обґрунтував комплексний підхід до вивчення природи рідного краю. Програмними можна вважати його праці: «О постановке преподавания естествознания в реальных училищах» і «Значение общеобразовательных ученических экскурсий». Викладені в них положення знаходять і нині втілення у програмах екологічного виховання учнів.
Одним з перших наставників юннатів на теренах нашої області можна вважати Івана Яковича Акінфієва (1851–1919 рр.), який майже 40 років жив і працював на Придніпров’ї. Він був одним з фундаторів шкільної екскурсійної справи, обґрунтував комплексний підхід до вивчення природи рідного краю. Програмними можна вважати його праці: «О постановке преподавания естествознания в реальных училищах» і «Значение общеобразовательных ученических экскурсий». Викладені в них положення знаходять і нині втілення у програмах екологічного виховання учнів.
І. Я. Акінфієв входив до складу фундаторів «Товариства заліснення степів» і «Катеринославського наукового товариства». Захопленість, енергійність, майстерність у всьому, за що брався Іван Якович, привертали до нього учнів, багатьом з них він передав свою любов до рідної природи, прагнення серйозно займатися природознавством.
З 1881 по 1896 рік Іван Яко вич разом з учнями Катеринославського реального училища зібрав повний гербарій катеринославської флори, який на Російській художньопромисловій виставці у Нижньому Новгороді (1896 р.) був відмічений великою срібною медаллю.
Деякі учні І. Я. Акінфієва згодом стали відомими вченими. Серед них ботанікифлористи О. А. Гросгейм, Ф. М. Олексієнко, який у 1903 році був нагороджений однією з найвищих на той час нагород у ботаніці – ювілейною медаллю ім. академіка Бера.
Своїм обов’язком залучати учнів шкіл до вивчення природи рідного краю вважав професор кафедри зоології Дніпропетровського державного університету Василь Васильович Стаховський. У 20ті роки минулого століття під його керівництвом був створений при ДДУ зоологічний музей, основу якого склали експонати, передані у 1922 році з краєзнавчого му зею академіком Яворницьким Д. І.
На базі зоомузею В. В. Стаховський організував гурток юних натуралістів, в якому діти вивчали ссавців, земноводних, плазунів, птахів – робили перші кроки знайомства з тваринним світом області. Згодом юннати слухали голоси птахів, вивчали сліди мешканців природи в парках міста, в Самарському лісі.
Гурток юних зоологів при зоологічному музеї ДДУ став одним з центрів підготовки захоплених, знаючих активних молодих фахівців Стаховський В. В. вчив молодь дивитись і бачити, вести спостереження й робити висновки, вимагав від юннатів перевірки дослідів, щоб бути впевненими у результатах, вчив молодь бути чесними та сміливими в дослідах.
Справу свого вчителя продовжували його учні, які працювали в заповідниках, заказниках, на біологічних станціях України, у вищих навчальних закладах, стали кандидатами та докторами наук, серед них викладачі біологічного факультету Булахов В. Л., Мясоєдова О. М.
В травні 1929 році секція Дніпропетровського окружного науковокраєзнавчого товариства, затвердила «Положення про природоохоронну секцію Дніпропетровського окружного науковокраєзнавчого товариства», яким визначилась необхідність створення природоохоронних гуртків: «Приймаючи до уваги, що діти шкільного віку, як в місті, так і на селі, являються головними руйнувателями пташиних гнізд, вбивцями дрібних звірків, корисних рептилій, амфібій і т. ін., а в той же час, коли їх організувати в природоохоронні гуртки, можуть багато сприяти справі охорони природи нашого краю, що посунення в широкі маси мрій обережного відношення до природи й необхідності її охорони можливо лише шляхом виховання на цих ідеях молодого покоління, – ДНКТ рахує необхідним організацію при школах гуртків Охорони Природи. Правління ДНКТ прохає всіх завідуючих шкіл звернути увагу на необхідність організації гуртків Охорони Природи і якомога допомогати в цій справі».
Дніпропетровським окружним науковокраєзнавчим товариством було надіслано в школи «Положення про організацію гуртків охорони природи» та інструкції «для проробки певних конкретних тем і завдань». Цікавим є пункт цього положення про порядок вступу до гуртка, яким передбачалось, що кожен, хто вступає в члени гуртка, повинен зробити вступний внесок у вигляді штучної гніздівлі або годівнички, які встановлює в своєму районі і веде за ним спостереження.
Процес створення гуртків юних натуралістів в 20-ті роки минулого століття проходив по всій країні. У 1924 році в Москві відбувся перший з’їзд юних натуралістів, в роботі якого брали участь і українські школярі.
У 1931 році відбулася конференція піонерів Москви, Ленінграду, України, ІваноВознесенська, Уралу, Північного Кавказу, на якій обговорювалися завдання, поставлені перед піонерами та юними натуралістами, зокрема в боротьбі за хліб, за побудову нового села.
Початок 30-х років був періодом масового створення дитячих технічних станцій.
Офіційною датою створення Дніпропетровської дитячої технічної та сільськогосподарської станції вважається 1932 рік – тобто рік заснування Дніпропетровської області.
Станція була створена на колишній садибі Василя Васильовича Шене, яку він добровільно передав у власність держави, іще багато років потому працював на станції садівником. До 1941 року ДТСГС мала вісім обладнаних учбових лабораторій: фото, радіо, авіа, електротехніки, агрономічну, зоотехнічну, садівництва, квітникарства, центральні механічні майстерні по обробці дерева та металу, сім оранжерей, земельну ділянку для дослідницької роботи площею близько 1 га.
У цей період на станції набули розвитку напрямки, які були закладені В. В. Шене, а саме: квітникарство та розведення цитрусових культур. До 1941 року в теплицях було вирощено та розповсюджено серед населення близько дванадцяти тисяч лимонних дерев.
Досягнення натуралістичної роботи в школах та позашкільних закладах з 1939 року почали демонструватись на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві у павільоні «Юні натуралісти».
В музеї середньої школи №46 м. Дніпропетровська зберігається свідоцтво, видане учасниками виставки у 1939 році, в якому записано:
«Мешечка Людмила и Турик Лидия, ученицы 46 школы г. Днепропетровска на опытном участке Детской технической и сельскохозяйственной станции вырастили 1000 кустов винограда шести сортов, за что утверждены участниками Всесоюзной сельскохозяйственной выставки и занесены в почётную книгу». В тому році ДТСГС була єдиною з обласних дитячих технічних та сільськогосподарських станцій нагороджена дипломом ВСГВ і медаллю ІІ ступеню.
Під час Великої Вітчизняної війни німецькі окупанти знищили обладнання всіх лабораторій обласної ДТСГС. За цей час територія разом з водним басейном склала 7 га., були відновлені парники, теплиці, навчальні приміщення, обладнані лабораторії, був придбаний сільськогосподарський інвентар, обладнання лабораторії іхтіології.
Навесні 1945 року був посаджений молодий плодовий сад площею 5 га, закладений виноградник.
В 1945 році на ДТСГС навча лось п’ятсот дітей, був організова ний літній трудовий піонерський табір на двісті чолові. В таборі відпочивали та набували нових знань юннати з усієї області.
В 1952 році наказом обласно го управління освіти обласна ди тяча технічна та сільськогосподарська станція була реорганізована в два позашкільних заклади: стан цію юних техніків і станцію юних натуралістів. В перші роки свого самостійного існування розширив ся кількісний склад гуртків, їх напрямків.
Директором обласної станції юних натуралістів був призначе ний Х. Х. Крижанівський, який очолив заклад з 1943 року, брав участь у його відновленні та працював до 1954 року.
3 1954 по 1963 рік директором обласної СЮН був Лев Петро вич Рокутов, а з 1963 по 1967 рік СЮН очолював був Василь Омелянович Наконечний, який до цього 9 років працював на ОблСЮН і після 1967 року продовжував ро боту на посаді методиста. Василь Омелянович до останніх днів свого життя часто відвідував облЕНЦ, давав поради, брав участь в проведені свят.
З 1967 по 1968 рік на посаді ди ректора працювала Олена Григо рівна Чекало ва, а з 1969 по 1972 рік – Марія Михайлівна Байден ко. Наступний директор облСЮН Неля Кафізовна Серенко працюва ла на цій посаді з 1972 по 1987 рік. В цей період збільшилась кількість районних та міських СЮН. З 1987 по 1988 рік на посаді директора був Борис Сергійович Гудрамович.
З 1988 року обласну еколого натуралістичну станцію юних на туралістів очолив Педан Юрій Фе дорович.
У 1992 році Обласна СЮН була перейменована в Обласний екологонатуралістичний центр ді тей та учнівської молоді, який є ме тодичним центром для позашкіль них екологонатуралістичних та за гальноосвітніх закладів, організатором конкурсів, акцій для учнів.
Гортаючи сторінки історії юннатівського руху післявоєнних часів чітко відслідковується зміна пріоритетних напрямків роботи, при внесення науковості в гурткову роботу учнів.
В 50–60 роках минулого століття головним напрямком роботи юннатів було сільське господарство, створення учнівських виробничих бригад, кукурудзоводів, птахівників, тваринників, механізаторів – де учні набували перші професійні навички.
Зміни, що відбулися в екологічному стані України 80–90-х років спонукали розвиток дитячого екологічного руху в еколого-натуралістичних позашкільних закладах області. Збільшувалась кількість гуртків екологічного та природоохоронного напрямків, створювались дитячі екологічні організації. Розвитку набули учнів ські експедиції по вивченню природи рідного краю, заповідних територій.
Для забезпечення сучасного рівня методичної і навчальної роботи, накопичення матеріалів за напрямками діяльності в обласному екологонатуралістичному центрі в середині 90-х років був створений інформаційно-методичний стаціонар, до складу якого увійшли 12 розділів. Великий обсяг робіт по збору матеріалів для створення стаціонару належить методистам обласного ЕНЦ Дашевському Г. І. і Мозковій І. М. Тут зібрана інформація про стан екологічної роботи в області, методичні матеріали, створена відеотека.
В цей час при обласному ЕНЦ був створений хімікобіологічний факультет Дніпропетровського від ділення Малої Академії наук України, набули розвитку творчі зв’язки з вищими навчальними закладами Дніпропетровщини, на базі яких працюють секції Малої Академії наук України.
Педагогічні та учнівські колек тиви екологонатуралістичних по зашкільних закладів Дніпропе тровщини – постійні учасники та призери Всеукраїнських методич них та масових заходів. За остан ні роки був обласним еколого натуралістичним центром дітей та учнівської молоді проведений Всеу країнський педагогічний практикум для директорів обласних еколого натуралістичних закладів, регіо нальні семінари з питань екологіч ної освіти, перший Всеукраїнський конкурс «Інтеграція ідей трудового виховання А. С. Макаренка в систе му позашкільної освіти».
Юннати Дніпропетровщини брали участь у Міжнародному на уковому проекті: «Вчителі та учні вивчають рослини в космосі» під час польоту Леоніда Каденюка в космосі. Останні роки учні Дні пропетровщини є постійними учас никами і призерами Міжнародного конкурсу Intel ISEF, фінал якого щорічно проходить в Сполучених Штатах Америки.
Необхідність біологічних наук і ХХІ столітті поставила перед державою багато питань, головна роль у вирішенні яких належить екологонатуралістичним закла дам, що є в містах та районах об ласті основними координаторами й організаторами екологічної освіти і виховання дітей та молоді. Саме перед ними, з урахуванням склад ної екологічної ситуації, зокрема в Степовому Придніпров’ї, постає важливе державне завдання – за безпечити учнів глибокими знання ми про оточуючий світ, сформува ти природоохоронне світосприй няття та екологічну етику, залучи ти дітей до практичної природоо хоронної роботи.