Українську вишиванку часто називають кодом нації. Залежно від історичного регіону України деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються. Тому за зашифрованими у ній символами можна визначити регіон походження її власника.
День вишиванки – не офіційне й відносно молоде, проте дуже улюблене народне свято. Цього дня заведено одягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями.
Традиційно День вишиванки відзначають щороку в третій четвер травня. Таким чином, у 2020 році це свято відзначатимемо 21 травня.
Свято зародилося як студентська ініціатива. Ідею акції у 2006 році запропонувала на той момент студентка Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Леся Воронюк. Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Її підтримали інші студенти та викладачі й одяглися відповідно.
Спершу вишиванки вдягнули декілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Нині ж у цей день український традиційний одяг надягають усе більше людей не тільки в нашій країні, а по всьому світу.
1 квітня – Міжнародний День птахів
Птахи - дивовижні істоти. Про них складають легенди, вони дуже цікаві і непосидючі. Якщо в тебе дома є папуга, ти розумієш, про що я.
Деякі птахи захоплюють нас своєю грацією, витривалістю,красою вбрання, а деякі - вірністю. Спостерігати за ними - справжнє задоволення. Ці дивовижні створіння потребують охорони, тому 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція по охороні птахів. День птахів - це не лише річниця Конвенції, але і час прильоту пернатих із зимівель. Вперше цей день, як масове дитяче свято, став проводитися в Сполучених Штатах Америки. Організатором виступив педагог з містечка штату Пенсільванія. Незабаром його ініціативу підтримали і сьогодні цей день відзначають у всьому світі.
Відтворення собі подібних – це мабуть, головне, що характеризує життя на Землі. Адже немає таких рослин, грибів або тварин, які б не мали можливості продовжувати свій рід. Якщо ж потомство якого-небудь виду не зможе зупинити смертність, то такий вид буде приречений на вимирання.
Для виживання необхідно, щоб потомство не просто відновлювало, а перевищувало втрати тварин старшого покоління.
Усі види мають різні стратегії розмноження. Одні відтворюють максимальну кількість нащадків, із яких виживає невелика частина.
Інші народжують небагато діток, але оточують їх особливою турботою. Батьки дбайливо доглядають дитинчат і охороняють їх від зазіхання хижаків.
Є тварини, у яких турбота про потомство забезпечується виключно за рахунок інших видів, так званий “гніздовий паразитизм”.
Найтриваліше дитинство має людське дитя, яке досить довго потребує опіки батьків.
Кошеня, як і більшість малят ссавців, – пустун і непосидько. Тож йому вкрай необхідно з кимось бавитися. Інакше з нудьги миле звірятко може стати агресивним – почне кусати і дряпати хазяїна.
Усі тварини взаємодіють із особинами свого виду. Не пов’язана з розмноженням поведінка живих істот, яка спостерігається під час спілкування з особинами одного виду, називається соціальною. Одні види мають складну соціальну поведінку, інші – прості взаємовідносини. А деякі тварини взагалі спілкуються лише під час періоду розмноження.
Тварини можуть утворювати численні групи, але при цьому не обов’язково мати складні поведінкові реакції. Такі відносини можна спостерігати між особинами у косяку риб або скупченні медуз.
Жити у групі безпечніше, адже сотні пар очей і вух швидше помічають хижака, а ворогам стає важче обрати окрему жертву. Проте на обмеженій території численним тваринам потрібно роздобути достатню кількість їжі. Птахам трохи легше, адже здатність до польоту дозволяє без проблем долати великі відстані.
Звичайно, що хижі птахи і ссавці не утворюють постійних численних угруповань, адже в такий спосіб їм важче знаходити їжу.