1 квітня – Міжнародний День птахів
Птахи - дивовижні істоти. Про них складають легенди, вони дуже цікаві і непосидючі. Якщо в тебе дома є папуга, ти розумієш, про що я.
Деякі птахи захоплюють нас своєю грацією, витривалістю,красою вбрання, а деякі - вірністю. Спостерігати за ними - справжнє задоволення. Ці дивовижні створіння потребують охорони, тому 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція по охороні птахів. День птахів - це не лише річниця Конвенції, але і час прильоту пернатих із зимівель. Вперше цей день, як масове дитяче свято, став проводитися в Сполучених Штатах Америки. Організатором виступив педагог з містечка штату Пенсільванія. Незабаром його ініціативу підтримали і сьогодні цей день відзначають у всьому світі.
Кошеня, як і більшість малят ссавців, – пустун і непосидько. Тож йому вкрай необхідно з кимось бавитися. Інакше з нудьги миле звірятко може стати агресивним – почне кусати і дряпати хазяїна.
Усі тварини взаємодіють із особинами свого виду. Не пов’язана з розмноженням поведінка живих істот, яка спостерігається під час спілкування з особинами одного виду, називається соціальною. Одні види мають складну соціальну поведінку, інші – прості взаємовідносини. А деякі тварини взагалі спілкуються лише під час періоду розмноження.
Тварини можуть утворювати численні групи, але при цьому не обов’язково мати складні поведінкові реакції. Такі відносини можна спостерігати між особинами у косяку риб або скупченні медуз.
Жити у групі безпечніше, адже сотні пар очей і вух швидше помічають хижака, а ворогам стає важче обрати окрему жертву. Проте на обмеженій території численним тваринам потрібно роздобути достатню кількість їжі. Птахам трохи легше, адже здатність до польоту дозволяє без проблем долати великі відстані.
Звичайно, що хижі птахи і ссавці не утворюють постійних численних угруповань, адже в такий спосіб їм важче знаходити їжу.
Відтворення собі подібних – це мабуть, головне, що характеризує життя на Землі. Адже немає таких рослин, грибів або тварин, які б не мали можливості продовжувати свій рід. Якщо ж потомство якого-небудь виду не зможе зупинити смертність, то такий вид буде приречений на вимирання.
Для виживання необхідно, щоб потомство не просто відновлювало, а перевищувало втрати тварин старшого покоління.
Усі види мають різні стратегії розмноження. Одні відтворюють максимальну кількість нащадків, із яких виживає невелика частина.
Інші народжують небагато діток, але оточують їх особливою турботою. Батьки дбайливо доглядають дитинчат і охороняють їх від зазіхання хижаків.
Є тварини, у яких турбота про потомство забезпечується виключно за рахунок інших видів, так званий “гніздовий паразитизм”.
Найтриваліше дитинство має людське дитя, яке досить довго потребує опіки батьків.
Лише уявіть, скільки на світі звірів і в кожного з них особливий хвіст. У крота він короткий, щоб не чіплятися за коріння й камінці у вузькому підземному коридорі.