Краса природи – квіти! Буває так, що нам подарували букет, а наступного ранку пелюстки вже зів’яли чи взагалі осипались. Як же зробити так, щоб краса квітів чарувала нас якнайдовше?
Для кожної квітки є свій секрет, ми поговоримо про найвідоміші.
Бонсай – це маленькі штучно сформовані дерева, які ростуть в декоративних контейнерах. Висота такого дерева не перевищує одного метра. Бонсай – це особливий стиль і особливе мистецтво. Батьківщиною бонсай є Японія, де дерева в стилі бонсай ввесь рік вирощуються на відкритому повітрі. Вирощування бонсай виховують вишуканий художній смак, стимулюють людину до творчості, глибини сприйняття світу та застосування на практиці знань з ботаніки, а також дозволяє створити вражаючий інтер’єр своєї квартири чи класу. Для бонсаю підійдуть різні форми фікусів, мирт звичайний, маслина європейська, в’яз дрібнолистий, гранат, сосна, самшит, камелія, товстянка, кипарис, лох, інжир, гібіскус китайський, лантана, бирючина японська, маслина європейська, дуб кам’яний та дуб пробковий, розмарин лікарський, шефлера деревоподібна.
Найбільш пристосовуються до домашніх умов вирощування бонсай різні види фікусів, мирт звичайний та маслина європейська. Кліматичні умови субтропіків легко створити, якщо взимку приміщення підтримувати температуру 10-15 градусів тепла.
Червона (мала) панда – чудернацьке звірятко
Червона панда (Лат Ailurus fulgens – вогняна кішка) – тварина сімейства малопандових. Інша назва – мала панда. У Китаї через забарвлення і подібність за розмірами із лисицею червону панду ще називають hunho – “вогняна лисиця” (англ. Firefox).
Малу панду на початку відносили то до єнотових, то до ведмежих, то виділяли в окреме сімейство. Однак генетичні дослідження показали, що мала панда утворює власне сімейство малопандових, яке разом з родинами єнотових, скунсових і куниць утворюють надродину куницеподібних. Ареал малої панди обмежений провінціями Юньнань і Сичуань у Китаї, північчю Бірми, Бутаном, Непалом і північним сходом Індії. На захід від Непалу вона не зустрічається. Живе в гірських бамбукових лісах на висоті 2000-4000 м над рівнем моря в умовах помірного клімату.
Лінивець – чемпіон з повільності
Лінивці – чемпіони з повільності серед тварин, живуть у вологих лісах Південної Америки – від півночі Аргентини й Уругваю до Гондурасу й Нікарагуа. Лінивців поділяють на два роди: трипалі, або “ай”, і двопалі – “унау”.
Сучасні лінивці завбільшки з велику кішку: довжина тварини до 70 см, а вага 4-7 кг. Лінивці надзвичайно мляві істоти. В основному вони висять спиною вниз, зачепившись кігтями за гілки дерев. Тримаються так міцно, що навіть людині дуже важко їх відчепити.
Серпокрилець - рекордсмен швидкості
Серпокрилець чорний має довжину тіла 16-18 см, крила – 15-18 см, розмах крил 40 м, вагу – 35-50 г. Колір у нього бурувато-чорний, у старих птахів із слабким зеленкуватим відливом. Влітку пір'я суттєво вигоряє, тому забарвлення оперення світлішає. Дзьоб та ноги чорні. На лапах всі чотири пальці спрямовані вперед. Цей птах мешкає всюди в Європі і Азії, окрім її тундрової частини. Також серпокрилець живе у Північно-Західній Африці , селиться до озера Байкал, півострова Ляодунь (Китай). Полюбляє кам’яні забудови, але живе також у лісах. Доволі часто мешкає поряд з людиною.